Святе Письмо з розважанням 4 липня

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

Ап. – 1 Кор. 149 зач.; 11, 23-32.

23. Браття, я, що прийняв від Господа, те передав вам: Господь Ісус тієї ночі, якої був виданий, узяв хліб 24. і, воздавши подяку, розломав і сказав: «Це моє тіло, що за вас дається. Робіть це на мій спомин». 25. Так само й чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша – Новий завіт у моїй крові. Робіть це кожний раз, коли будете пити, на мій спомин». 26. Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, поки він не прийде. 27. Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла і крови Господньої.

28. Хай, отже, кожний випробує себе самого, і тоді їсть цей хліб і п'є цю чашу. 29. Бо хто їсть і п'є, не розрізняючи, що то тіло Господнє, суд собі їсть і п'є. 30. Ось чому у вас багато недужих та хворих, та й чимало умирають. 31. Якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 23 зач. 6, 48-54.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

48. Я – хліб життя. 49. Батьки ваші їли манну в пустині й померли. 50. А це – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто його їстиме, не вмер. 51. Я – хліб живий, що зійшов з неба. Коли хто їстиме цей хліб, житиме повіки. І хліб, що я дам, то моє тіло за життя світу.

52. Тут юдеї стали сперечатися між собою, кажучи:

– Як отой може нам дати своє тіло їсти?

53. Ісус сказав їм:

– Істинно, істинно кажу вам: як не їстимете тіла Сина чоловічого й не питимете його крови, не матимете життя в собі. 54. Хто їсть моє тіло й п'є мою кров, той живе життям вічним, і я воскрешу його в останній день.

Йо. 6, 48–54. «Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі»

Кожен із нас багато разів брав участь у Літургії, під час Літургії приймав Євхаристію – Тіло і Кров Христа, як ми кажемо – причащався. Але ми дуже мало свідомі того, Кого ми приймаємо, з Ким зустрічаємося, Кого причащаємося. Ми не замислюємося, що це є те, що дає нам вічне життя, що робить нас учасниками вічного життя, що робить нас учасниками божественного життя. Тому задумуймося над цією величною подією – Причастя Тіла і Крові Господніх, що дає змогу брати участь у житті Бога й ставати учасниками Небесного Царства.