Святе Письмо з розважанням на 19 травня

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 16 зач.; 6, 1-7.

1. В тих днях, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі. 2. Тоді дванадцять прикликали громаду учнів і сказали: – Не личить нам лишати слово Боже і при столах служити. 3. Виберіть собі, отже, з-поміж вас, брати, сімох мужів доброї слави, повних Духа та мудрости, і ми їх поставимо для цієї служби; 4. ми ж будемо пильно пробувати у молитві і в служінні слова.

5. Вподобалось це слово всій громаді, й вибрали Стефана, мужа, повного віри і Святого Духа, Филипа, Прохора, Ніканора, Тимона, Пармена та Миколая, прозеліта з Антіохії, 6. і поставили їх перед апостолами, і, помолившись, поклали на них руки.

7. І росло слово Боже та множилось число учнів у Єрусалимі вельми, і велика сила священиків корилися вірі.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 69 зач. 15, 43 – 16, 8.

43. В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. 45. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосифові тіло; 46. тоді Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його поклали.

1. Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. і говорили між собою:

– Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?

4. Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий.

5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і злякались. 6. Він до них промовив:

– Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого. Він воскрес, його немає тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Та ви йдіть, скажіть його учням та Петрові, що він випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.

8. І вони, вийшовши, побігли геть від гробу, бо страх і трепет огорнув їх, і нікому нічого не казали, бо боялися.

Мр. 15, 43 – 16, 8. «Купили пахощів, щоб піти і намастити Його»

Уявімо собі той час, коли Христа арештували, били й насміхалися з Нього, коли Він переносив усі бичування, ішов Хресною дорогою, падаючи, знемагаючи від болю та спраги, коли Його розіп’яли і Він помер на Хресті. Жінкам і апостолам, як людям, було нелегко пережити це. Кожен з них не був до кінця готовий до такого перебігу подій, тому робив, що міг, і поводився так, як міг.

Жінки не могли віддати останньої шани Ісусові Христові, бо заходила субота, а в суботу не можна було працювати. Тому вони йдуть до гробу рано-вранці наступного дня після суботи, аби вшанувати Його – намастити миром.

Приклад цих жінок вчить нас, що для християнина важливо придивлятися до потреб інших, прислухатися до того, як Бог хоче через нас простягнути комусь руку допомоги. Тому маємо завжди питати себе, про кого маю подбати, кому вділити свою увагу, зусилля, старання, час? Прагнути побачити потребу іншого – саме цього Бог, без сумніву, завжди очікує від нас. Стараймось, як ті жінки, рано-вранці, тобто за першої ж можливости, побачити того, хто потребує нас, і, не вагаючись, допомогти йому.