Святе Письмо з розважанням на 22 серпня

Перше послання до Коринтян 15, 12-19.

12. Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, то як деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? 13. Коли нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. 14. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша. 15. І виходить, що ми неправдиві свідки Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. 16. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. 17. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша – ви ще у гріхах ваших; 18. отже, і ті, що померли у Христі, загинули. 19. Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, ми найнещасливіші з усіх людей.

Євангеліє від Матея 21, 18-22.

18. Уранці, вертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:

– Нехай повік не буде з тебе плоду!

20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили:

– Як це смоковниця в одну мить засохла?

21. Ісус у відповідь сказав їм:

– Істинно кажу вам, коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите не тільки таке з смоковницею, але коли й горі цій скажете: двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.

Сила слова..

Бог створив Землю і все, що на ній, тож є повноправним її повелителем. Але Господь також сказав людині мудро керувати природою, а тепер ще й сказав апостолам, що ми здатні навіть гори зрушувати з місця! Навряд чи це - алегорія, адже смоковниця засохла насправді.

Варто звернути увагу, що ключовим тут є слово "сказав". Ми можемо багато про що думати, але дія все-таки стається, коли ми свої думки озвучуємо. Христос не говорив "подумайте про те, щоб гора кинулася в море", а власне "скажіть - і так станеться".

Як іноді буває важко озвучити те, що на думці. Починаючи з молитви: беззвучно молитися якось простіше, а от стати перед образом і голосно мовити до Бога те, що на душі - для цього вже потрібна маленька відвага.

Бувають думки, які краще не озвучувати - бо вони можуть наробити багато лиха. Інколи думкам краще залишитися думками, але якщо вони вже дуже набридають, то краще сказати про це все Богу або сповіднику, щоб зняти тягар, але й не зробити нікому з близьких людей боляче.

Буває важко наважитися сказати комусь те, що дійсно для нас важливо.

Наші слова мають велику силу. І якщо це так - не варто жартома казати смоковниці, щоб вона всохла. Те саме стосується і людей ;)