Святе Письмо з розважанням на 27 травня

Діяння Апостолів 10, 1-16.

1. В тих днях був у Кесарії один чоловік на ім’я Корнилій, сотник, з полку, що звався італійським, 2. побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милостині й завжди Богові молився. 3. Бачив він десь коло дев’ятої години дня, ясно у видінні ангела Божого, що ввійшов до нього й до нього мовив:

– Корнилію!

4. Той глянув на нього і, переляканий, озвався:

– Що, Господи?

Він сказав до нього:

– Твої молитви і твої милостині вознеслись до Бога, і він згадав про тебе. 5. Пошли, отже, людей у Яффу і приведи Симона, що зветься Петром. 6. Він гостює в одного Симона гарбаря, що має дім край моря.

7. І коли ангел, що говорив до нього, відійшов, Корнилій покликав двох із своїх слуг та побожного вояка з тих, що були з ним постійно, 8. і, розповівши їм усе, послав їх у Яффу.

9. Другого ж дня, як ті були в дорозі й наближалися до міста, Петро зійшов на крівлю молитись коло шостої години. 10. Він зголоднів і захотів їсти. І от як йому готували, найшло на нього захоплення: 11. бачить він небо відкрите, і з нього сходить якась річ, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, і спускається на землю. 12. Були ж у ній всякі чотироногі, земні плазуни й небесні птиці. 13. І залунав до нього голос:

– Устань, Петре, заколи і їж!

14. Петро відповів:

– Ніколи, Господи, бо я ніколи нічого поганого й нечистого не їв.

15. І знову, вдруге, залунав голос до нього:

– Що Бог очистив, ти не погань.

16. Це сталося тричі, і зараз же скатерка піднялась на небо.

Євангеліє від Йоана 6, 56-69.

Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

56. Хто їсть моє тіло й п’є мою кров, у мені пробуває, і я – в ньому. 57. Як мене послав живий Отець і я живу Отцем, так і той хто їсть мене, житиме мною. 58. Це – хліб, що зійшов з неба. Не як батьки ваші їли манну й померли: хто їстиме цей хліб, житиме повіки.

59. Так говорив він, коли навчав у синагозі, в Капернаумі.

60. Почувши це, багато хто з його учнів говорили:

– Жорстока ця мова! Хто може її слухати?

61. Ісус, знаючи в собі, що учні його ремствують, мовив до них:

62. – Це вас блазнить? А що коли побачите, як Син чоловічий возходить туди, де був перше? 63. Дух оживляє, тіло ж нічого не помагає. Слова, що я сказав вам – дух і життя. 64. Та дехто з вас не вірує.

Ісус бо знав від самого початку, хто ті, що не вірують, і хто той, що його зрадить. 65. І додав:

– Ось чому я сказав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли його йому не буде дано моїм Отцем.

66. 3 того часу багато хто з його учнів відійшли від нього й більше з ним не ходили. 67. Тому Ісус сказав до дванадцятьох:

– Невже й ви хочете відійти?

68. Озвався до нього Симон Петро:

– Господи, до кого нам іти? У тебе – слова життя вічного. 69. Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий

Йоана 6, 69: “Ми увірували й пізнали, що ти – святий Божий “

Нам зараз складно собі навіть уявити, що Ісуса Христа можна сприймати по-іншому, аніж як Сина Божого. Нам складно собі уявити, що Його сучасники не зуміли в Ньому розпізнати Спасителя. І навіть учні мали сумнів і побоялися йти за Ним, а відрікалися чи потребували перше торкнутися, щоб переконатися.

Так, це дивує і але водночас і стає причиною, щоб задуматися. Ми точно знаємо, ким є Христос. Ми точно знаємо про Його жертву задля нашого порятунку, але, незважаючи на це, все ж продовжуємо сумніватися, що Божі Заповіді, що Божий Закон стосується кожного з нас і що своїми прогрішеннями йдемо супроти Бога.