Святе Письмо з розважанням на 3 червня

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 30 зач.; 12, 12-17.

12. В тих днях Петро, опритомнівши, пішов у дім Марії, матері Івана, що звався Марком, де багато зібралось і молилося. 13. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла дівчина, на ім'я Рода, щоб послухати хто то; 14. і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, але вбігла й сповістила, що Петро стоїть при брамі. 15. Ті їй сказали:

– Ти не при умі!

Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали:

– То його ангел.

16. А Петро стукав далі. Відчинили і, побачивши його, оторопіли. 17. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив:

– Оповістіть це Яковові і братам. І вийшовши, пішов в інше місце.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 32 зач. 8, 42-51.

42. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:

– Якби Бог був Отець ваш, ви б мене любили, бо я від Бога вийшов і прийшов; не від себе самого прийшов я, але він послав мене. 43. Чому ви не розумієте моєї мови? Бо ви не можете слухати мого слова. 44. Диявол – ваш батько, і ви хочете чинити волю батька вашого. Він був душогубець від початку і не тримався правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. 45. Мені ж, що правду вам кажу, ви не вірите. 46. Хто з вас може обвинити мене у грісі? Чого, отже, коли кажу вам правду, ви мені не вірите? 47. Хто від Бога, слухав слова Божі. Ви тому не слухаєте, що не від Бога.

48. Озвались юдеї і сказали йому:

– Хіба не добре кажемо, що самарянин єси і біса маєш?

49. Відповів Ісус:

– Я не маю біса, але шаную Отця мого; ви ж зневажаєте мене. 50. Я не шукаю слави для себе; є, хто шукає й судить. 51. Істинно, істинно кажу вам: хто берегтиме моє слово, повіки не побачить смерть.

Йо. 8, 42–51. «Був би Бог ваш Отець, любили б ви Мене»

Знаємо, що діти подібні на своїх батьків: на маму, на батька. Іноді навіть, дивлячись на дітей, можемо впізнати, хто їхні батьки. Подібно мало б бути з нами, християнами: «По ваших ділах пізнають, чиї ви діти».

Саме наше життя і, як каже цей уривок Євангелія, наше ставлення до ближніх, наша любов, яку маємо до інших, показують, наскільки ми близькі до свого Бога, наскільки носимо Його риси в собі. Скільки маємо любови в собі – до кожної людини в кожній ситуації, стільки це божественне життя наповнює нас.

Постараймось усвідомити, що у всіх життєвих ситуаціях Господь потребує, аби ми виявляли і давали людям любов, тобто несли їм Бога!