Святе Письмо з розважанням на 8 квітня

Пс. 12, 1-8 Господь сказав до Аврама: Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенням. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. І з'явився Аврамові Господь і сказав: Потомкам твоїм дам я цю землю! І спорудив він там жертовник Господеві, що з'явивсь йому. Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап'яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім'я Господнє.  Прип. 14, 15-27 Простодушний іме віри кожному слову; розумний уважає на свої кроки. Мудрий боїться й відвертається від зла, а дурний зухвалий у своїй самовпевненості. Запальна людина робить дурниці, розважливий - зносить усе. Простаки наслідують дурноту, розумні ж увінчаються знанням. Ледачі перед добрими вклоняться, а безбожні перед праведними дверима. Бідний навіть сусідові нелюбий, в багатого ж є сила друзів. Грішить той, хто гордує ближнім; щасливий той, хто жалує вбогих. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? Милість і правда тим, хто добро замишляє. Кожна праця приносить користь; пуста балаканина - голод. Вінець мудрих - їхній хист; корона дурних - безглуздя. Вірний свідок рятує душі: хто дихає брехнею, той - облуда. В Господнім страсі - міцне довір'я людини, і її діти матимуть притулок. Господній острах - джерело життя, щоб уникати сітей смерти. 

---

  У Книзі Приповідок порушується проблема вибору цінностей, шляху, на який ступає людина добровільно: вона йде за голосом Бога, або ж навпаки, за голосом власних пристрастей.  Тілесні бажання, егоїзм, гордість, свобода думок і слова,  ув'язнюють людину мотузками гріха, за покликом самозадоволення вона втрачає відчуття любові до інших, а звідси й до себе, до прекрасної частинки божественного в собі - душі. Щоденні хвилювання та тривоги, поспіх за матеріальним благом виривають нас із Божих рук, ми стаємо вразливими, слабкими і самотніми. Все чого ми потребуємо, і все чого чекає від нас Господь - це наше чисте серце, чиста свідомість, чисте сумління. Творімо добро, як творить Його наш Отець! Бог нагородить нас за це ласкою тепла, гармонією, щоденною усмішкою...