Святе Письмо з розважанням на 9 червня

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 38 зач.; 16, 16-34.

16. В тих днях, як апостоли йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. 17. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала:

– Ці люди – слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!

18. Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові, і, обернувшися, він сказав до духа:

– Велю тобі ім'ям Ісуса Христа: вийди з неї!

І в ту ж мить він вийшов. 19. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. 20. Привівши ж їх до воєвод, сказали:

– Ці люди колотять наше місто; це юдеї. 21. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ні приймати, ні виконувати.

22. І натовп накинувся на них разом, і воєводи, здерши з них одежу, веліли їх бити різками. 23. Завдавши їм чимало ран, кинули їх у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. 24. Той, одержавши такий наказ, вкинув їх до самої середини у в'язницю й забив їх ноги у колоди.

25. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, і в'язні слухали їх. 26. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани з них всіх спали. 27. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи, що в'язні повтікали. 28. Тут Павло скрикнув сильним голосом, кажучи:

– Не завдавай собі ніякого лиха, бо ми всі тут.

29. Попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці і, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі, 30. і, вивівши їх звідти, мовив:

– Панове, що мені робити, щоб спастися?

31. Ті відповіли:

– Віруй у Господа Ісуса і спасешся ти й дім твій.

32. І вони звістили слово Господнє йому і всім, що були в його домі. 33. Узявши їх тієї години вночі, він обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. 34. Як же запровадив їх до себе в господу, накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував у Бога.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 34 зач. 9, 1-38.

1. Одного разу, проходячи, Ісус побачив чоловіка сліпого зроду. 2. Спитали його учні:

– Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим родився?

3. Відповів Ісус:

– Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявились на ньому. 4. Поки дня, я мушу робити діла того, хто послав мене; бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5. Поки я у світі, я – світло світу.

6. Сказавши те, плюнув на землю, зробив грязь із слини і помастив гряззю очі сліпому. 7. І сказав до нього:

– Іди, вмийся в Силоамській купелі (що у перекладі означає: Післаний).

І пішов той, умився, і вернувся зрячим.

8. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили:

– Чи то не той, що все сидів і жебрав?

9. Одні казали:

– То він.

Інші:

– Ні, але подібний до нього.

Він же каже:

– Це я!

10. І спитали його:

– Як прозріли твої очі?

11. Він відповів:

– Чоловік, що зветься Ісус, зробив грязь, помастив мені очі і сказав: піди до Силоаму й умийся. Пішов я, умився і прозрів.

12. Вони його спитали:

– Де він?

Каже той:

– Не знаю.

13. І ведуть того, що був сліпий, до фарисеїв. 14. Була ж субота, коли Ісус зробив грязь, і відкрив йому очі. 15. Фарисеї спитали його, як він прозрів. Він сказав їм:

– Він поклав мені на очі грязь, я вмився і бачу.

16. Деякі з фарисеїв казали:

– Цей чоловік не від Бога, бо не шанує суботи.

Інші мовили:

– Чи може грішний чоловік такі чудеса чинити? І виникла серед них незгода. 17. І знову кажуть сліпому:

– Ти ж що кажеш про того, що відкрив тобі очі?

Той відповів:

– Він – пророк.

18. Однак юдеї не вірили, що він був сліпий і прозрів, аж поки не покликали батьків того, що прозрів. 19. Спитали їх:

– Чи то ваш син, про котрого кажете, що він сліпим родився? Як же воно, що він тепер бачить?

20. Батьки його у відповідь сказали:

21. – Знаємо, що то наш син і що сліпим родився. А як він тепер бачить – не знаємо, і хто відкрив йому очі – не знаємо. Спитайте його: він дорослий і скаже сам про себе.

22. Так казали його батьки, бо боялися юдеїв: юдеї бо вже були змовилися, щоб виключити з синагоги кожного, хто його визнаватиме Христом. 23. Тому батьки його сказали: він дорослий, його спитайте.

24. І вони покликали удруге чоловіка, що був сліпим, і кажуть йому:

– Воздай славу Богові! Ми знаємо що той чоловік – грішник.

25. Озвався той:

– Чи він грішник, не знаю. Знаю одне: я був сліпим і тепер бачу.

26. Вони йому сказали:

– Що він тобі зробив? Як він відкрив тобі очі?

27. Той відповів:

– Я вже сказав вам, і ви чули; що іще хочете чути? Чи не хочете й ви його учнями стати?

28. Ті з лайкою накинулись на нього і сказали:

– Ти – його учень! Ми – учні Мойсея. 29. Ми знаємо, що до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.

30. У відповідь чоловік сказав їм:

– Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, і він відкрив мені очі. 31. Знаємо, що Бог не слухає грішників; а хто побожний і чинить його волю, того він слухає. 32. Одвіку нечувано, щоб хто відкрив очі сліпому зроду. 33. Якби він не був від Бога, не міг би був зробити нічого.

34. Ті у відповідь йому сказали:

– Ти ввесь у гріхах родився і нас навчаєш?

I прогнали його геть.

35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, і, зустрівши його, сказав до нього:

– Віруєш у Сина чоловічого?

36. Той відповів:

– Хто він, Господи, щоб я увірував у нього?

37. Сказав йому Ісус:

– І бачив єси його, і той, хто говорить а тобою – це він.

38. Тоді той сказав:

– Вірую, Господи!

---

Йо. 9, 1–38. «Переходивши, Ісус побачив чоловіка, зроду сліпого»

Це Євангеліє, майже в цілій главі, оповідає нам про зцілення сліпонародженого. Може, не звертаємо уваги на те, що хлопець мав цю проблему, ваду від першого дня свого життя, бо таким народився. Однак Господь дає зцілення, яке було тяжко сприйняти євреям, що були свідками цього.

Чому так? Нам у житті також не просто відчитати ті чи інші знаки, чуда, які постійно відбуваються довкола нас, які, може, не раз є для нас і нелогічними. Погляньмо, скільки різних знамень Бог дає в нашому житті, що цілковито по-людськи здавались би неможливими!

Коли уважно приглянемося до нашого життя, то побачимо їх. Він далі стукає, навіть коли ми не вслухаємося. І як цьому сліпонародженому Бог дає прозріння, так і нам хоче показати те, чого ми часто не бачимо, що нам є ніби закрите до часу. Будьмо завжди готові, щоб почути Господа, який надходить, аби зробити нас зрячими, здійснити ще одне чудо в нашому житті. Вчімося бути вдячними Йому!