Святе Письмо з розважаннями на 10 серпня

Перше послання до Коринтян 10, 12-22.

12. Тож коли кому здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13. Вас не постигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу силу, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести.

14. Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства.

15. Я вам говорю як розумним: судіте самі, що кажу. 16. Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям крови Христа? Хліб, що ламаємо, не є причастям тіла Христа? 17. Тому що один хліб, ми многі – одне тіло, бо всі беремо участь у одному хлібі. 18. Гляньте на Ізраїля по тілу: хіба ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19. Що хочу цим сказати? Невже ідоложертовне є чимось? Або ідол є чимось? 20. Ні. Але те, що погани, коли що жертвують, то жертвують бісам, не Богові; я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21. Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22. Чи нам призводити Господа до гніву ? Чи ми міцніші від нього ?

Євангеліє від Матея 16, 20-24.

20. Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він Христос.

21. 3 того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.

22. Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти:

– Пожалій себе, Господи! Нехай це не станеться з тобою!

23. Він обернувся і сказав Петрові:

– Геть від мене, сатано! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.

24. Тоді Ісус сказав до своїх учнів:

Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.

---

1 Кр. 10, 12–22. «Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської» У Євангелії ми бачимо радикалізм Ісуса Христа, коли Він говорить, що ми не можемо служити двом панам, бути трохи святим, а трохи грішним. Подібно і в цьому випадку. Господь вказує, що не можемо служити Богові і комусь чи чомусь іншому. А в нашому житті це якраз дуже часто присутнє. З одного боку, ми називаємо себе віруючими людьми, але водночас допускаємо багато нечесності, того, що не узгоджується із заповідями Господніми і з Євангелієм. Жити за заповідями Божими непросто. Але цього треба бажати і крок за кроком перемінюватись у цьому напрямі. І коли ми будемо прагнути життя у святості, відкидаючи все, що нас від нього віддаляє, як нам пропонує наш Господь, то рано чи пізно воно стане реальністю для нас! * * * Мт. 16, 20-24. «Геть, сатано, від мене!» Ми дуже рідко знаходимо в Євангелії слова категоричні, різкі, ствердні, які лунали з уст Ісуса Христа. Це саме один з тих випадків, коли Ісус дуже категоричний. Що більше, хвилю перед тим Ісус Христос вказував на апостола Петра як на того, хто буде тією скелею, на якій Він збудує свою Церкву. Однак уже через кілька євангельських рядків Господь виявлає інше ставлення до Петра, який приходить із доброю, з людського погляду, пропозицією. Та, однак, Ісус називає його сатаною. Бачимо, що Петро несвідомо відвертав Ісуса Христа від того, щоб чинити волю Отця. Саме тому Спаситель не боявся назвати його сатаною, бо знав, що в цю хвилину сатана промовляє через нього. Так і ми маємо вчитися з такою ж категоричністю завжди чинити Божу волю й відкидати все, що нас від цього відвертає. Початок і кінець у нашому житті – шукати й чинити Божу волю. Інколи вона буває приємною для нас, а в інший ситуації – важкою. Але наше завдання – не боятися, завжди йти за Богом і чинити Його волю! * * * Преосв. Венедикт, єпископ Львівський