Святе Письмо з розважаннями на 14 червня

Діянь святих апостолів читáння.

Ді. 42 зач.; 19, 1-8.

1. В тих днях, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, найшовши там деяких учнів, 2. спитав їх:

– Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?

Ті йому відповіли:

– Ми й не чули, що є Святий Дух.

3. І він спитав:

– Яким хрищенням ви христились?

Ті відповіли:

– Хрищенням Івана.

4. Тоді Павло промовив:

– Іван христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.

5. Почувши це, вони христились в ім'я Господа Ісуса. 6. Як Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами і пророкувати. 7. Було ж їх усього яких дванадцять чоловіків.

8. Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, змагаючися й переконуючи про царство Боже.

Від Йоана святого Євангелія читáння.

Йо. 47 зач. 14, 1-11.

Сказав Господь своїм учням:

1. Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, і в мене віруйте. 2. В домі Отця мого осель багато. Коли б не так, я б сказав вам, бо я йду приготовити вам місце. 3. І коли відійду й приготую вам місце, вернуся й вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди я йду, дорогу знаєте.

5. Каже до нього Тома:

– Господи, не знаємо, куди ти йдеш, і як нам дорогу знати?

6. Ісус йому сказав:

– Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якби ви мене знали, і Отця мого знали б. Віднині знаєте його й бачили його.

8. Филип каже йому:

– Господи, покажи нам Отця, і доволі буде нам.

9. Мовить Ісус до нього:

– Стільки часу я з вами, і ти мене не знаєш, Филипе? Хто бачить мене, той бачить Отця. Як же ти говориш: покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці і Отець у мені? Слова, які говорю до вас, не від себе говорю. 11. Отець, який у мені пробуває, він творить діла. Віруйте мені, що я в Отці і Отець у мені; коли ж ні, через самі діла віруйте.

Йо. 14, 1–11. «Я – путь, істина і життя!»

Досліджуючи історію людства, бачимо, що воно ніколи не відчувало внутрішньої самодостатности, тому шукало правди поза собою. Тож кожен народ, маючи свою культуру й ментальність, творив ті чи інші релігії.

Однак дві тисячі років тому Христос явив нам правду – істину. Бог є істина. Бог – альфа і омега, початок і кінець. Саме Ісус Христос дає відповідь на пошук людиною істини. Адже кожна людина, свідомо чи несвідомо, шукає Бога, який об’явився в Христі, оскільки Бог, створюючи людський дух, закладає в нього бажання пізнати свого Творця.

Будьмо вдячними Господеві та радіймо, що ми пізнали цю істину, що Бог нам її відкрив. Понад усе прагнімо її прийняти, нею жити та ділитися нею з іншими!