Мої РІЗДВЯНІ інтонації – ТАКА СВЯТА, ТАКА ТИХА НІЧ

П’ятий рік поспіль верхівку нашої новорічної ялинки прикрашає велика золота іграшка. На товстенький знак питання в очах гостей-естетів святкового дизайну лише загадково посміхалася. Егоїстично мовчала, трепетно заховавши в скрині своєї пам’яті, подалі від скептичних людських насмішок, один з найсвітліших спогадів. Хоча тоді обіцяла Йому, що буду розповідати про це всім. Подорож у часі на 2000 років назад. День за днем, Він, взявши за руку, як гостинний Господар, супроводжував мене по найпам’ятніших місцях свого земного життя – Вифлеєм, Назарет, Йордан, Кана, Капернаум, Єрихон, Ізраїльська пустеля, Тавор, Галілейське озеро, Єрусалим, Голгофа…7 днів, крок за кроком, як колись створював світ, тепер змінював мій, відкривав свої таємниці. А ночі були Вифлеємські. Місто, де колядують люди з усього світу впродовж цілого року різними мовами, прихистило і нас. Це була остання Вифлеємська ніч. Абсолютно безсонна. Я стояла біля вікна готельного номера і на безхмарному небі, всіяному зорями, шукала ту одну. Ніяк не могла повірити, що все відбувається зі мною, що за пару кілометрів колись давно «…Слово стало тілом, і оселилося між нами…». Марія так довірливо дала мені на руки своє Дитя, без жодної впевненості, що не скривджу. - За що такі безцінні подарунки?? Хіба я достойна???! - Достойний КОЖЕН, хто шукає. Я завжди побіжу на зустріч до тих, хто зробить перший крок!!! ЗАВЖДИ! - Але чому??? - "БО Я ТАК СИЛЬНО ПОЛЮБИВ СВІТ! І НЕМАЄ БІЛЬШОЇ ЛЮБОВІ"!!! Від неймовірного зворушення по моїх щоках текли йорданською рікою сльози, змиваючи брудні сумніви з душі. Тоді я ще не усвідомлювала - в цю мить Незбагненний Бог народжувався набагато ближче - в убогих яслах мого серця…. Світало. Небокрай золотився ніжним мереживом, декоруючи мій 30-й день народження. До Львова я везла вифлеємську новорічну іграшку кольору золота найвищої проби-несподіваний подарунок нашого ізраїльського гіда. Символ, незабутній спогад про те світло ВІРИ, що спалахнуло і освітило мою Різдвяну Вифлеємську ніч…