Мої святі друзі

Історії знайомства з моїми святими – дуже різні, і дуже цікаві…

Здавалось би, що неможливі – просто такі випадки нашого життя виявляють нам найважливіше: чудес багато.

У мене багато друзів, багато саме таких, «якісних», яких життя подарувало мені зовсім випадково, від яких так багато приходиться мені вчитись.

Серед тих друзів – є небесні.

Змалечку я завжди молилась у рідній церкві, розглядаючи велетенський образ, на якому було зображено красиву жінку з розкиданим по плечах волоссям, з поглядом, зверненим до неба, а поруч – кілька ангелочків з квітами. Я не знала, хто Вона. Зрештою, особливо над тим не задумувалась. Просто завжди молилась під цим зображенням і воно стало для мене символом усього мого дитинства, церкви, молитви.

Пройшов певний час і мені на очі стали потрапляти різноманітні історії про життя Марії Магдалини. Я почала цікавитись трактуваннями її життя. Найбільш неочікуваним виявився одного разу подарунок моєї тітки, яку дуже люблю. Вона привезла мені щось дуже особливе – загорнуту в папір картину. І знаєте, хто на ній – Марія Магдалина, неймовірно красива. Старий образ із стилізованою рамкою додавав цьому зображенню чогось неймовірного – дивної таємничості і святості.

Це вже потім я пошукала в мережі історії зображень цієї святої, серед них знайшла те, що у моїй церкві. Подарована Магдалина дивиться зі стіни коридору саме до моєї кімнати, зовсім поруч, така особлива.

Згодом хтось із друзів випадково подарував мені книжечку – Життя святої Магдалини. Ну звісно ж, випадково. Тоді я зрозуміла, що Свята говорить до мене, а я ніяк не хочу чути її слів. Відтоді Магдалина стала мені опікункою, завжди відчуваю її присутність, як мудрої, досвідченої сестри,  яка завжди хоче сказати мені щось більше.

Свого іншого друга – святого Юду Тадея я  віднайшла нещодавно, хоча до цього нераз особливо привертало погляд його зображення. І от, коли вкотре переживала серйозні проблеми, з яких, здавалось, абсолютно не могло бути виходу, згадала про пораду одної моєї знайомої – молитись до Юди Тадея. Спробувала.

Чогось подібного я до того ще не відчувала. З першого дня дев’ятниці мене наче підмінили, я відчувала, що чиїсь обійми просто від усього мене заслонили, так, наче відгородили, стали на охороні. Так, це був Юда Тадей. Від того часу часто молюсь до Нього. І ця молитва якась завжди особлива – щось таке сокровенне і рідне торкається мого серця! Так, немов спілкуєшся з найріднішою людиною, найприємнішою, найкомфортнішою. Так, це Юда Тадей.

У світі технологій насправді існують чудеса. І то – не середньовіччя, це не містицизм. Це – моє особисте переживання, яким ділюсь. Святі не мовчать. Вони промовляють до нас, допомагають нам, моляться за нас. Варто лише прислухатись – і відповісти…