Від невірства до віри – Шлях св. апостола Томи

Коли йдеться про святого апостола Тому, найперше, зазвичай, згадуються його сумніви у воскресіння Ісуса і недовір’я до свідчень про це інших апостолів. Вислів «Тома Невіруючий» став навіть крилатим і так називаємо людей, які загалом не довіряють почутому. Однак, поза тим всім, часто не зауважуємо інших цікавих моментів біографії апостола, яких є насправді чимало. Тут згадаємо декілька з них.

1. Тома не боявся питати про те, чого не розумів.Коли одного разу, ще перебуваючи з учнями, Ісус говорить їм про Небесне Царство, кажучи: «Куди я йду, ви знаєте путь» (Ів. 14, 1-4), то Тома, усвідомлюючи, що він, як і інші апостоли, не все розуміє, не боїться здатися поганим учнем та прямо запитує: «Господи, не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» (Ів. 14, 5). Саме на це питання Ісус дає відповідь, яка дуже важлива і для нас з Вами: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» (Ів. 14, 6). Те саме стається і коли інші апостоли розповідають йому, що бачили воскреслого Ісуса. Тома заявляє, що поки сам Його не побачить, не повірить (Ів. 20, 24). Замість просто підхопити поширену думку, говорить про свої вагання і шукає відповідей. 2. Тома є рішучим у своїй вірі.Хоч апостолу важко дається цей перший крок – повірити, хоч він мусить у всьому добре переконатися, однак, ступивши його, далі виявляє велику ревність – яка може не завжди навіть притаманна іншим, «віруючим» учням. Коли Ісус відкрито говорить, що має намір йти в Галилею і воскресити померлого Лазаря, апостоли відмовляють його, усвідомлюючи, що це небезпечно, бо юдеї вже мають намір Ісуса вбити. Саме Тома тоді заявляє іншим: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти» (Ів. 11, 16). Той самий запал бачимо і пізніше в його місійній діяльності, географія якої, крім Палестини, охоплює і Африку та Індію – землі, куди в той час не кожен би зважився піти. Передання говорить, що через таку цілковиту посвяту проповіді, Тома спізнюється навіть на похорон Пресвятої Богородиці. 3. Тома – це, швидше за все, не справжнє ім’я апостола.Арамейською мовою слово «Ta’aм» (Тома)означає «близнюк». Існує версія, що так його назвали інші апостоли через те, що він був зовні дуже схожий на Ісуса. Це прізвисько згадує і Йоан Богослов у своєму євангелії (пор. Ів. 11, 16; Ів. 20, 24). А давнє сирійське передання каже, що насправді Тома носив досить поширене на той час ім’я – Юда. 4. Після з’явлення воскреслого Христа до Томи прив’язується ще одне прізвище: «Невіруючий». Існує версія, що Тома не довіряв свідченням співбратів, бо вже неодноразово через свій характерпотрапляв у різні курйозні ситуації і переживав, чи інші апостоли з ним часом не жартують. Може саме тому воскреслий Ісус, з’явившись вдруге, виглядає не дуже захопленим цими його сумнівами.

Мабуть, знавці давніх мов і спеціалісти ранньої церковної історії краще змогли би пояснити чи й спростувати вище написане, однак ці версії біографії апостола Томи дуже добре показують, що кожен святий є найперше людиною зі своїм характером, поглядами, звичками, слабкостями. Що кожен, хто вірує в Ісуса, пройшов свій шлях – а це часто саме шлях сумнівів, пошуків, може навіть несприйняття і насмішок інших людей. Показують, що віра насправді не є знанням про Бога, а – особистою зустріччю з Ним.

Христос, приходячи розвіяти непевність Свого учня, каже, що блаженними є ті, які не бачили Його воскреслого, але вірують. Не бачили фізичними очима, бо достатньо духовних. Хто бодай один раз пережив зустріч з Христом на молитві чи у Святих Таїнствах, вже не потребує доказів, чуд, відпустових місць і чудотворних ікон. Той знає, що бачив Ісуса, хоч не завжди може це пояснити іншим. Часто не тому, що погано пояснює, а тому що інші ще проходять свій шлях від невірства до віри. Шлях апостола Томи. Тож хай і всі наші сумніви, які можемо переживати у духовному житті, в яких собі щиро зізнаємося та шукаємо відповідей, у результаті таки приведуть до зустрічі з Воскреслим Христом.