Вибір за нами

«Ось Я – слугиня Господня, нехай зі Мною станеться по слову Твоєму». (Лк. 1:38).

Бог створив людину з любові і огорнув її своїм милосердям. На жаль, люди відкидають Його Любов і губляться серед лісу життєвих турбот, пристрастей та гріхів. Однак Господь не зупиняється шукати людину і завжди першим виходить їй назустріч. Тому християнство є однією з релігій, де Бог шукає людину, а не навпаки. Ще у Старому Завіті, коли наші прабатьки згрішили, Бог з любові до кожного дає обіцянку: "Тоді сказав Господь Бог до жінки: Що це ти наробила? Жінка відповіла: Змій обманув мене і я їла... Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм потомством і її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту" (Бт. 3,13-15).

І ось настав довгоочікуваний час здійснення Божої обітниці. Слова ці справдилися у м. Назарет у якому зачинається Єдинородний Син Божий.

Ангел Господній звістив Діві Марії, що вона потрібна Богові. Що вона має стати важливою ланкою, яка з'єднає людину з Богом і прихилить до землі Небо. І Марія у відповідь ангелові говорить: «Ось Я – слугиня Господня, нехай зі Мною станеться по слову Твоєму». (Лк. 1, 38).

Згода Марії дозволила Богові здійснити план спасіння. У цій згоді у слові «так» криється і життя, і смерть. Смерть, бо в ті часи зачаття дитини не від законного чоловіка вважалося перелюбом, а за перелюб жінку карали на смерть. Отже, Марії загрожувала небезпека ганебної слави і смерти. Однак, Марія з великої довіри до Бога говорить «так» смерті й тим самим автоматично вибирає Життя, яке зачалося в її лоні. Вона не побоялася і не засумнівалася у своєму виборі, бо знала, що Господь вірний у своїх обіцянках. Так Марія здійснила волю Божу.

А як ми приймаємо волю Божу чи як слуги Господні, а чи як слуги світу цього? Що ж таке воля Божа? Відповідь нам дає апостол Павло: «Воля Божа – святість ваша». Прийняти волю Божу, це також зазнати смерті, смерті своїй гордині, славі, заздрості, нечистоті, пияцтву та іншим гріхам, які віддаляють нас від Бога. А ще більше ми повинні у собі розп’ясти стару людину зі всіма нашими гріхами, щоб воскреснути до вічного життя з Христом. І як завжди вибір залишається за нами. Отож, подумаймо чи готові ми сказати Богові в цей момент: «Ось я слугиня, чи слуга Господній хай мені станеться за твоїм словом». Пам’ятаймо, що нашим рішенням ми вибираємо життя з Богом, або ж без Нього, третього не дано.