Молитва і запасне колесо. Те, що владика Володимир Груца говорив студентам

Хто коли, а львівська молодь вже від учора відзначає День студента. Найперше, куди прийшли спудеї — на молитву в Гарнізонний храм Петра і Павла, щоб відсвяткувати свій день із єпископом-помічником Львівським владикою Володимиром Груцою.

Святкування розпочалося з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Владика Володимир. Разом зі всією спільнотою студентських капеланів молилася молодь Львова, викладачі львівських вишів та прихожани храму.

Опісля спільної молитви з вітальним словом до молоді звернувся Голова Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ о. Юрій Остапюк, зазначивши, що таке своєрідне єднання для молоді має стати натхненням.

Владика Володимир  говорив про молитву і її значимість у нашому житті. Чудовий настрій та невимушена атмосфера зробили своє —   спілкування було невимушене і, незважаючи на пізню годину, бажання розходитися не виникало — багато жартували, говорили, запитували, а насамкінець спільно, взявшись за руки, склали подячну молитву.

Декілька найважливіших думок від владики Володимира: — Головне — не мати алергії на мудрість. Бо якщо вона ще й переходить у хронічний стан, то такій людині складно допомогти. — Не має значення, скільки вам років, а важливо, яку мудрість маєте в своєму віці. — Маємо запитувати себе: скільки часу впродовж дня думаємо про Бога? Якими ми є християнами впродовж тижня?

 

— Християнство — це закоріненість у Бозі. А молитва — зустріч із Ним.

— Молитва — це не лише формальність, відмовляння певних формул, а необхідність кожного

— Упродовж дня щонайменше годину треба присвятити молитві. А якщо дуже заклопотані, то маємо й дві години молитися. Бо треба черпати з неї сили, щоб подолати всі труднощі.

— Говорити про Бога, ще не означає говорити з Ним.

— Зазвичай наші молитви мають характер прохань і запитань, дуже рідко —  вдячності.

— Коли нам треба чогось від Бога, як, наприклад, студентам у час сесії скласти екзамени, то вони мобілізуються в молитвах і "штурмують" небо. Зрештою, часто коли вже нічого не допомагає, то покладаємося на „хай буде Божа воля“. А як вже все відбулося, забуваємо про вдячність  — нехай Бог почекає до наступних екзаменів.

 

    — Часто молитву сприймаємо , як запасне колесо до автомобіля. Хоча є й такі водії, які навіть не знають, де це колесо. — Молитва ніколи не є тратою часу, а великим здобутком. — Молитва, як заряд духовного життя. І якщо це занедбати це, то емоційно вигоряємо і втрачаємо життєздатність. — Часто сприймаємо життя, як пожежу, яку потрібно постійно гасити, не вміючи радіти добрим моментам. — Спільна родинна молитва надзвичайно важлива. Наталія ПАВЛИШИН Світлини: Центра студентського капеланства ЛА УГКЦ