Владика Борис (Ґудзяк): Ми маємо плисти на хвилях Божої любові

“Спадщина нашої Церкви, яка вистояла проти двох тоталітаризмів, має універсальне, вселенське значення. Люди просто часом не розуміють того, що Бог нам дає. Як це було у 1982-1983 роках? Існувала у Римі  під покровом Патріарха Йосипа колегія святої Софії при УКУ. Було тоді 11 семінаристів на всіх курсах. Патріарх Йосип казав: готуйтеся, Львівські семінаристи, бо скоро поїдете до Львова. А інше середовище казало: “Що Ви, який там Львів, яка там Україна”. Але це була віра,  а не фантазії, це була любов, а не амбіції.

Я кажу цим єпископам, які сумнівалися, - Ви не переживайте, живіть, моліться, любіть, служіть. А ця Церква є Божою Церквою. Попри те, що наша Церква була перекреслена. А УКУ, то взагалі особлива історія. Інший український колегіум, де дехто з Вас вчився, казали на цей навчальний заклад “КУ-КУ”(посміхається).

 Ми маємо поплисти на тій течії Божої любові. Я дякую усім, хто підтримує семінаристів стипендіями. Моя мама також з нагоди Дня Народження владики Венедикта на цю ціль зробила пожертву. Я хочу заохотити усіх тут присутніх - Ви не пошкодуєте, якщо підтримаєте семінаристів. А братам треба пам’ятати, що за Вами стоять мученики, за Вас жертвує вдова, самотня людина. Люди, які Вас ніколи не побачать і яким Ви безпосередньо нічого не зробите. Будьте на висоті цього покликання, будьте відкриті і служіть. Не ставте питання, а що я буду мати? А пускайтеся берега і пливіть по течії Божої любові. І Ви побачите, що Господь з нами, з нашою Церквою, буде робити чуда. Якщо ми це пережили, то не маємо права сумніватися. Нехай, Господь всіх Вас благословить!”