Назустріч Різдву Христовому. День 1. 28 листопада. Назустріч Богові, який надходить

Сьогодні розпочинаємо спільну мандрівку назустріч Христовому Різдву. Ця мандрівка охоплює період 40-денного посту, який ще традиційно називаємо «Пилипівкою», оскільки розпочинається він 28 листопада – наступного дня після літургійного спомину св. апостола Филипа.

Симеон Солунський так пише про цей благословенний час Різдвяного посту: Цей 40-денний піст є подібний до посту Мойсея, що постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці Божих Заповідей. Постімося і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від Діви, і причастимося Його Тіла.

Запрошення до посту – це запрошення піти на самоту із нашим Господом. Віддалитися від буденних справ, щоб за зачиненими дверима власної кімнати серця (див. Мт. 6, 6) у молитві та спокої роздумувати над Божим словом і спілкуватися із Тим, який «бачить таємне». Тож вирушаймо назустріч Богові, а вифлеємська зоря нехай провадить нас, як мудреців зі Сходу, назустріч нашому спасенню!

Втім, одразу звернімо увагу, що це не ми робимо перший крок у цій духовній подорожі. Бог перший вирушає нам назустріч. Бог перший зглянувся на нашу духовну неміч та нужду і вирішив послати свого Єдинородного Сина «задля нас людей і нашого ради спасення» (Символ віри).

Бог завжди робить перший крок у нашому житті: і у створінні, і у спасенні, і в духовному відродженні та у прославі нас на небі: «Ти від небуття до буття нас привів, і коли ми відпали, Ти знову нас підняв і не перестав творити все, аж поки нас на небо не привів і будуче царство дарував», – молиться у Божественній Літургії Христова Церква.

Ця Божа ініціативність є виявом Його великої і безумовної любови: «Ти світ Твій так полюбив, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Анафора св. Йоана Золотоустого; див. Йо. 3, 16). Господь полюбив нас ще тоді, коли ми були Його ворогами (див. Рим. 5, 6-10), і ця Його любов стала першопричиною нашого спасення, нашого примирення із Ним і нашого повернення до дому Отця – не в статусі невдячних грішників і життєвих лузерів, а як повсякчасно люблених і відкуплених Христовою кров’ю дітей Небесного Отця.

Молитва: Господи, дякуємо Тобі за Твою вічну любов до нас, Твоїх дітей! Дякуємо Тобі за те, що не забув і не покинув нас у нашому загубленні, а виходиш нам назустріч у своєму Синові, простягаючи руку спасення, довершуючи це спасення в нашому житті силою і діянням Святого Духа. Провадь нас, тих, що виходя ть Тобі назустріч, і дай щасливо здійснити цю нашу спасенну подорож – цього року і впродовж усього нашого життя!

Владика Богдан ДЗЮРАХ