Школа Літургійного співу в Запоріжжі: на Сході співці – вмотивовані!

Парафіяльне життя на Сході й Півдні залежить насамперед від священика, але також і від співця.

Від того, як співець поводить себе на Богослужінні, – як співає, чи знає мелодії  літургійних піснеспівів і чи співає молитовно, значною мірою залежить життя парафії загалом, – запевняє Максим Тимо, літургіст та викладач УКУ, один із організаторів Школи Літургійного співу, яка відбулася 24-29 липня 2017 року в Запоріжжі.

Це вже друга така Школа на південно-східних теренах України. Перша була в 2016 році у Дніпрі. Обидві розраховані на учасників з територій екзархатів Української Греко-Католицької Церкви на Сході й Півдні.

Хто навчається

На школі було кілька молодших осіб, але наші студенти переважно – це люди, яким понад 40-50 років.

Загалом  було понад 20 учасників  з 7 областей: Запоріжжя, Дніпровщини, Донеччини, Сумщини, Харківщини, Херсонщини й Одещини (це трохи більше, ніж минулого року)

Значна кількість осіб на цій Школі вже вдруге. Вони дещо пригадали, дещо закріпили, а дещо вивчили нове.

Майже кожна людина, яка на цих теренах є церковним співцем у греко-католицькому храмі, має якийсь зв’язок із західними областями України. Це і безпосередні вихідці з Заходу, а також їхні діти та внуки.

Хто навчає

Організатори Школи – це Патріарша Літургійна комісія УГКЦ, а точніше – команда людей, яка працює а проектах цієї Комісії, присвячених розвитку й популяризації літургійного співу, а також Комісія мирян УГКЦ. До Запоріжжя як викладачі їхали Максим Тимо, працівник Патріаршої Літургійної комісії, Олена Денис, керівник хору УКУ; в організації та координації проекту допомагали Анастасія Войтюк та Соломія Єзерська, а як духівник допомагав о. Василь Колодій, настоятель греко-католицького храму Покрови Пресвятої Богородиці з Дніпра. Також до нас на Школу завітав очільник Донецького екзархату УГКЦ владика Степан Меньок, який через війну вимушено виїхав з Донецька і перебуває зараз у Запоріжжі.

Мета Школи Літургійного співу на Сході

Ми подаємо ці навчання катехитично, тобто це не просто вивчення мелодій. Ми багато чого пояснюємо: про християнське Богослужіння, про віру, чому ми співаємо той чи інший піснеспів, що він означає і чому він важливий.

Ми допомагаємо співцям здійснювати їхнє служіння, яке вони «змушені» здійснювати. Це переважно люди, які ходять до греко-католицьких храмів і мають музичні задатки, слух, бажання, і їм отець просто доручає цю справу, мовляв «от ви і будете співати». І вони потрапляють у таку незручну ситуацію: співати може й люблять, і хочуть, але нічого – буквально нічого!  – не знають. Вони дуже вдячні, що ми їх «інструктуємо», навчаємо, адже вони тепер зможуть це робити більш осмислено.

Школа тривала шість днів. Ми ставили наголос на двох моментах: навчити людей співати сталі частини Богослужіння, щоб вони могли заспівати на Літургії «»Херувимську пісню», Анафору; на Вечірній – «Світло тихе», «Нині відпускаєш», тобто такий кістяк. А друга наша ціль – навчити їх змінних піснеспівів, тобто гласів. З цим, звичайно, було трохи складніше, бо це – досить об’ємний матеріал.

Географічні відмінності

У Львові таки заходи мали і будуть мати трошки інший характер, бо рівень обізнаності і вмінь тут, як правило, в людей вищий. Тут ми можемо зосередитися на вужчих темах: «Піснеспіви Великого Посту» чи  «Пінеспіви Різдва», а в інших регіонах треба починати з більш загальних речей.

Такі навчальні заходи не є одноразовими. Там, де ми щось робимо, ми розцінюємо це як започаткування. Ми плануємо й далі проводити такі майстер-класи і вишколи в різних регіонах, в тому числі наступного року плануємо їхати на Схід.

На Сході люди вмотивовані!

Сильне враження маже щодня на Школі Літургійного співу – це мотивація людей. Наскільки сильно вони тягнуться до тих знань! Тут є величезний запал і величезна вдячність та повага до тебе за те, що ти їм приносиш, передаєш.

Навчаючи цих людей співу, ми насправді розбудовуємо парафії на Сході. Парафіяльне життя на Сході й Півдні залежить насамперед від священика, але також і від співця. Від того, як він співає Богослужіння, залежить, чи люди будуть приходити до храму.

  Розмовляла Марта Зозуля Фото Максима Тимо та Анни Коломийчук