Чому ми так боїмося слів «покаяння» та «навернення»…

Чому ми так боїмося слів «покаяння/навернення»…

Це найпрекрасніше, що я будь-коли переживав!

Це «повернення» в дім/обійми люблячого Бога Отця, де ми завжди є прийнятими/любленими/бажаними…

Це повернення в наш дім, який належить нам по «праву» благодаті, найцінніша і найпрекрасніша спадщина, яку не можливо самому збудувати/купити/заслужити, бо вона дарується лише дітям (синам і донькам) по милості Божій у спадок…

Батьки наші 70 років будували примарну комуністичну ізьбу для чужих вождів… Не будьмо як вони… «Не будьте, як батьки ваші» - каже Господь! «Та вони не слухали й на мене не зважали, -слово Господнє. Батьки ваші - де вони?»

Повернімось/навернімось до Господа сил, до люблячого Бога Отця…

«1 Восьмого місяця, другого року Дарія, надійшло таке слово Господнє до Захарії, сина Берехії, сина Іддо, пророка:

2 «Прогнівавсь Господь вельми на батьків ваших;

3 тому скажи їм: Так говорить Господь сил: Поверніться до мене, - слово Господа сил, - і я повернусь до вас, говорить Господь сил.

4 Не будьте, як батьки ваші, до яких взивали перші пророки, кажучи: Так говорить Господь- сил: Верніться з ледачих доріг ваших і від лихих учинків ваших. Та вони не слухали й на мене не зважали, -слово Господнє.

5 Батьки ваші - де вони? Та й пророки - чи будуть жити вічно?

6 Слова ж мої й постанови, що я заповідав слугам моїм, пророкам, чи не дійшли до батьків ваших? Вони повернулись і сказали: Як призначив Господь сил зробити нам, згідно з нашими путями й нашими вчинками, так і зробив з нами» (Захарія 1, 1-6).

Отець Іван СОХАН