Коли ми трудимось у Бозі, то діяльно любимо

Втома буває різною. Одна - зцілювальна, яка приходить від служіння, праці, молитовного подвигу. Вона приносить внутрішній мир, зроджує гармонію між тілом, душею і духом, а ще - дарує міцний сон. Коли ми трудимось у Бозі, то по-суті діяльно любимо, бо праця приносить користь не лише для нас, але і для тих, що користають з плодів нашої праці.

Пригадую свідчення однієї жінки, яка ділилася колись своїм досвідом щоденного приготування їжі для родини: «Чуюся втомленою, натрудженою, але водночас щасливою, бо коли працюю, то постійно повторюю молитву і відчуваю ніби передаю через приготовану їжу Божу ласку дітям і онукам, які смакують плоди моєї праці».

Інша втома - від пристрастей, гріха. Вона виснажує наше тіло, часто провокує важкі внутрішні стани самовідчуження, зроджує депресію. Різниця між цими двома втомами справді величезна.

Через втому ми відчуваємо крихкість і виразні межі нашої природи. Після першої втоми відпочинок стає благословенним даром. Від іншої - ми стаємо схожі до пересохлого потоку, який не тільки не несе більше життєдайної вологи, але і сам стає знаком безжиттєвости.

Величезною проблемою жителів великих міст є те, що вони найчастіше втомлені не так від фізичної праці, як виснажені від її відсутності, малорухомого способу життя. Через це тіло стає ніби атрофоване.

Перша пропозиція Бога людству полягала у праці. Адам отримав завдання обробляти Едем. Суть цієї місії була не так у тому, щоб підтримувати райські сади у належному стані для звітності перед Богом, але щоби уся земля стала прекрасним плодом співдії Творця і творіння. Таким чином Господь запросив людину до глибокої творчої синергії. Праця перших людей у раю носила благодатний характер, вона не була обтяжливим ярмом, а радше відривала закладені Богом потенції для утвердження життя у всесвіті.

Та потім прийшла онтологічна трагедія: через гріхопадіння прародичів людина віднайшлася у землі вигнання, де праця стала знаком страждання. Це так, якщо трохи дидактично про працю...А зрештою через труд у Христі ми таки спроможні віднаходити власний шлях до богоспілкування, який є чимсь якісно іншим, ніж просто звичайне повернення у первісний Едем.

Отець Лука МИХАЙЛОВИЧ