Не можу ні на хвилю покинути тебе самого

Коли я був малим хлопцем, мама брала мене до Сан-Джовані Ротондо. Розповідала мені, що відколи віддала мене під опіку о. Піо, відтоді він спас чудом мене п'ять чи шість разів. Але я насправді ніколи в тому не був переконаний.

Якось йшов дорогою зі Сан-Джовані Ротондо, щоб зловити автобус до Фоґії, аж раптом ззаду мене вдарив якийсь автомобіль і я злетів у повітря.

Коли я пролітав над машиною й усвідомлював, що відбувається, то побачив на куполі нового костелу фігурку Матері Божої догори ногами. Мав час лише викрикнути:

― Мати Божа,  рятуй!

Мене забрали до лікарні "Casa Sollievo della Sofferenza", де під час огляду з'ясували, що все в порядку. Однак, ніхто не міг пояснити сліди крові на моїй сорочці ( моя мама зберігала її, як цінну пам'ятку). Вирішили, що мені потрібне ще одне обстеження, але замість залишитися, я побіг до монастиря.

Усі двері було відчинено. Отець Піо стояв на хорах і молився. Я впав перед ним на коліна і сказав, плачучи:

― Дякую, Отче, дякую!

― Мені не дякуй, ― відповів, ― подякуй Матері Божій, то була Вона...

З очима, усміхненими й наповненими великою ласкою, Отець сказав:

― Мій сину, не можу ні на хвилю покинути тебе самого ...

Еліо Леонардо, юрист, Рим

О. Андреа, Д'Асканіо "Усмішка Отця Піо".

Джерело: Молитовна група святого отця Піо