25.01.2018

Чого ні в якому разі дівчина робити не може?

Колись мені здавалося, що жінка не може робити певних речей, більше того, публічно. Наприклад, спітніти. Вона мусить приховати це, хоча їй настільки ж спекотно, як і чоловіку, особливо влітку. Мені також вдалось повірити, що дівчина, звичайно, повинна бути доглянута і приємна. Не з внутрішньої потреби, а в принципі.

Дівчата повинні бути ввічливими? Цікаво, чому дівчата мають бути більш ввічливими, ніж хлопчики, чому вони повинні бути повільнішими або менш брудними? Це всього лише стереотипи, мертві культурні конструкції, але іноді нам приходиться вірити в них.

Іноді той факт, що ми - жінки, начебто відокремлює нас від того, що ми ще і люди. Нас сприймуть значно швидше, якщо ми покірні, бездоганні, блаженні. А от жінка індивідуалістка виглядає як червоний прапорець на кориді. Або ж чогось нераз говорять: - "ти їдеш як жінка", "ти кидаєш як дівчина"...

Таке враження, наче хтось дуже захотів розділити ці два світи - чоловіків і жінок. Товстою лінією. Стіною. Одні - тут, а інші - там. Щоб підкреслити, наскільки ми різні, було винайдено навіть таке, як "спільне навчання". Невже спільного до того нічого не могло бути між чоловіками та жінками?

Що може жінка зараз?

Жінка може, наприклад, народити дитину, якщо в Китаї - то одну за нововведеними правилами. Годувати грудьми. Може працювати, але є ще професійні сектори, в яких жінки заробляють менше, ніж чоловіки; в яких вагітність розглядають як загрозу прибутку компанії; в яких немає соціальних кімнат, де б можна було набрати молоко - для здоров'я жінки та дитини. Багато жінок можуть стати адресатками вислову: "Ти сидиш вдома з дітьми". Хоч всі прекрасно знають, що про спокій з дітьми варто лише мріяти. Однак звучить це як звинувачення у відсутності амбіцій, небажанні працювати. Або ж протилежне до цього створення "культу" матері, яка все своє життя має покласти на виховання дітей... Не перестають жінкам задавати це зарозуміле питання: "А чи можете ви повернутись до праці одразу після народження дитини?" І тут жінка починає відчувати себе зобов'язаною таки іти на роботу. Якщо ж у жінки немає чоловіка та сім'ї, то щось у її житті однозначно пішло не так.

То ж чого жінка таки не може робити? Лише одного - дозволити ввібгати себе у рамки стереотипних висловів. Жінка - не феміністка і не золота мати. Жінка - не куля на ідеологічних барикада і не сукупність чоловічих фантазій. Жінка - це не "успішна, але самотня".

Ми є жіночим досвідом, історією, почуттями, але це - не невизначена ефірна форма життя. Якщо ми будемо говорити більш конкретно, сміливо і без комплексів про те, як ми бачимо світ, то не будемо брати участь в абсурдних обговореннях, на кшталт, чи можна годувати голодну дитину в церкві. Нам не доведеться відчувати соціального тиску, якщо не захочемо змінювати дівоче прізвище. Перестаньмо боятися того, що хтось думає про нас не те, а змінюймо суспільство, насамперед для себе.