Якщо є любов, хіба цього недостатньо?
– А Ти колись відчував, ніби між тобою і Богом виникла відстань?
– Так. Іноді здається, що Його просто немає поруч. Що любов згасла…
– А я думаю, що справжня любов іноді потребує дистанції. Навіть з Богом.
– Дистанція в любові до Бога? Як це?
– Є моменти, коли душа зустрічає Бога, впізнає Його. Але ще не час залишитися з Ним назавжди.
– Чому? Якщо є любов, хіба цього недостатньо?
– Бо ми ще не готові. Бог не віддаляється як покарання. Відстань — це можливість. Час, щоб рости, зцілюватися, вчитися.
– Але хіба не легше було б, якби Він завжди був поруч, відчутно?
– Любов, яка не пережила тиші, сумніву, очікування, часто незріла. Лише коли ти вчишся бути вільним у самотності, тоді можеш по-справжньому любити – без страху, без вимоги.
– То Бог дає цю відстань, щоби ми стали цілісні?
– Саме так. Щоб ми не тримались за Нього з потреби, а обирали з довіри.
– Виходить, любов до Бога теж — це не тільки присутність, а й вміння чекати, довіряти?
– І бути готовим зустріти Його знову, коли всі частини серця стануть на місце.
– Це важко…
– Так. Але це і є любов — не та, що тримає будь-якою ціною, а та, що чекає. Вірить. І коли настане момент — знову вибирає.
ПІДТРИМАЙТЕ ДИВЕН СВІТ
проєкту
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
