Християнський погляд на секс: можна/не/можна?

Як людина може стати співтворцем з Богом? Чому статевість є Божим даром? Про це розповів о. Ігор Бойко, доктор богослов'я, ректор Львівської духовної семінарії у програмі "Відкрита Церква. Діалоги" на Живому ТБ.

Невже Церква забороняє все, що стосується статевих стосунків?

Тема статевості цікавить багатьох людей. Можливо, ми собі думаємо, що Бог дав певні заповіді  для того, щоб людину обмежити. Так не є, бо Господь через заповіді, які дав нам у Старому Завіті  і які Ісус Христос підтвердив на землі, хоче справді зробити людину вільною. І тому Церква у своєму навчанні допомагає людині збагнути, чим є дар статевості.

Християнська статевість є великим даром, через який людина покликана продовжити діло сотворення людського роду. Бог створив чоловіка та жінку і уже їм довірив справу продовження людського роду: «Будьте плідні, множтеся, наповняйте землю». Тому слід бути свідомим того, що коли Церква забороняє аборти, то насамперед говорить, що треба цінувати гідність людського життя, яке зачинається у людському лоні. Завдання батьків – відповідально ставитися до свого статевого життя і вміти приймати його наслідки.

Коли Церква не схвалює контрацепцію, то важливо зрозуміти, чому. Подружжя покликане відображати ту любов, якою Господь наділив людину, ця любов має бути відкритою до єднання, але і до нового життя. Контрацепція не дає можливості подружжю бути відкритим на діло продовження людського роду.

Церква завжди реагує і говорить про контрацептиви саме тоді, коли масово поширюється контрацептивна культура. Церква не мовчить і проти легалізації абортів: завдання лікарів рятувати життя, а не вбивати. Сьогодні актуальні багато питань гендерної ідеології, визнання одностатевих шлюбів. Церква завжди намагатиметься допомогти людині і підтримати її і захистити. Наш світ гіперсексуалізований – занадто багато сексуальності, деколи людині важко розібратися. Тому завдання Церкви – обирати правильно.

Які є альтернативи контрацепції, прийнятні Церквою?

Церква заохочує до того, що статеве життя має відбуватися у подружжі, яке з певних – фінансових, економічних інших – причин має право регулювати народжуваність, відкласти зачаття тощо. Кожен статевий подружній акт поєднує два елементи: єднання і відкритість до нового життя. Тому Церква говорить про методи розпізнавання плідності – збагнути ті аспекти, які закладені в природі людини і на основі їх приймати дар материнства. Природне планування вчить людину відповідально ставитись до життя. У документі «Humanum vitae» йдеться про те, що коли контрацептивна ментальність стає звичкою для чоловіка, то жінка перетворюється на об'єкт задоволення.

Людина може жити у стані статевої стриманості через обєктивні причини. Дитина у контрацептивній свідомості, за словами Папи Івана Павла II, сприймається як ворог, якого не слід допустити. Натомість при використанні природного планування сім’ї подружжя залишається відкритим до нового життя.

Як говорити з дітьми про статевість?

Дуже добре, коли діти ставлять запитання про статевість своїм батькам, бо сьогодні існує певна небезпека, що дитина дізнається про статевість зі школи не зовсім те. Тоді як завданням батьків є відповідати дітям так, щоб вони ніколи не залишалися без відповіді. Діти не мають чути у відповідь: «Ти ще замаленький», «Ти ще виростеш», тому що вони рано чи пізно отримають відповідь з такого джерела, яке може бути недостовірним або ж нашкодити. Тому я звертаюсь до батьків завжди присвятити час дитині, не боятися пояснити дитині про статевість.

Гендерна проблема. Що це?

Питання гендеру починається з 50-60 років 20 ст. Якщо до того людська статевість була пов’язана з подружнім життя чоловіка і жінки, то з шістдесятих років все більше наголошувалось на тому, що людина є свобідною настільки, що може вибирати усе. Гендерна свобода – це вибір статевості, в тому числі і статі. Сьогодні є 56 визначень гендеру. Але йдеться про абсолютну свободу вибору – людина стає на місце Бога. Гендерна ідеологія – антихристиянська, основна мета її – знищити рівність між чоловіком і жінкою: ти вільний обирати свою стать, яка може співпадати чи не співпадати з біологічною. Цю ідеологію все більше і більше розвивають.

У наших школах уже говорять про гендерну політику, вже є підручники з гендерною ідеологією, навіть в дитячих садочках. Можливо, буде важко зупинити ці рухи, але завдання Церкви – зробити це. Дитина мусить виростати в здоровому сімейному оточенні, і завдання суспільства – дбати про їхнє творення. Якщо ця ідеологія буде впроваджена, це матиме негативні наслідки.

Чоловік і дружина мають бути рівними. Ми творимо подружжя, щоб любити берегти один одного і шанувати.

Як ставитись християнину до людей із нетрадиційною орієнтацією?

Церква не відкидає людей, які позиціонуюють себе як люди із нетрадиційною орієнтацією. Церква опікується ними, нашим завданням є підтримувати їх і заохочувати жити  у чистоті. Навіть тих, хто практикує такі зв’язки, Церква має завдання провадити, допомагати, заохочувати жити з Богом.

На сьогодні немає жодних наукових підтверджень, що людина народжується із нетрадиційною орієнтацією, на це впливають певні фактори, але ані сексуальна орієнтація, ані гендерні тенденції не є вродженими, але можуть бути набутими. Завдання душпастира – зрозуміти, в чому причини такої поведінки і допомогти людині позбутися їх: змінити середовище, позбутися впливу, стати більш відкритим тощо.

Людина не має хизуватися своїми слабкостями, своїм гріхом. Це неправильна тенденція. Людина може визнати свої недоліки, але коли йдеться про пропаганду такого способу життя, хизування – мало ще відомо про наслідки таких дій. Ті, хто займається таким – це люди зранені, які зазнали певних складних переживань. Завданням нашого суспільства є думати про плекання культури життя, де буде пошана до людського життя на різних етапах розвитку.