Любов завжди сильніша за смерть

— Тату, а Ти сумував за мною весь цей час?

— Сумував, сину. Але це був не просто смуток. Це була порожнеча, ніби з мого життя зникло саме його серце.

— Я думав, що ти гніватимешся. Що я втратив право бути твоїм сином.

— А я думав, що втратив право бути батьком.

— Як це?

— Батько без сина — це лише людина, що колись була батьком. Без тебе я був ніби тінь самого себе. Я жив, але не повністю.

— А зараз?

— А зараз я знову батько. І ти знову син. Повернувшись, ти повернув не лише себе — ти повернув і мене.

— Я боявся цього дня, тату. Думав, що мене не приймуть. Що дім, який я покинув, стане для мене чужим.

— Дім — це не стіни, сину. Дім — це той, хто чекає тебе, незалежно від того, як довго ти блукав.

— Але ж я сам вибрав піти…

— А я сам вибрав чекати.

— А якщо б я не повернувся?

— Я все одно був би тут. Навіть якщо б не побачив тебе більше, моя любов ішла б за тобою, навіть у темряву, навіть у далекі краї.

— Ти не злишся на мене?

— Як можна гніватися, коли повертається життя?

— Я не той, ким був, коли покидав цей дім.

— І я теж змінився, чекаючи тебе. Але ось ми тут, разом. І значить, усе має сенс.

— Я думав, що мертвий, тату…

— Але любов завжди сильніша за смерть. І тому сьогодні воскрес не лише ти. Воскрес і я.

Vyacheslav Okun SJ