Ми всі — ангели тільки з одним крилом...

— Мені боляче… Я не знаю, як далі жити…

— Я знаю.

— Ні, ти не можеш знати. Ти не відчуваєш цього тягаря.

— Але я можу бути поруч.

— Це нічого не змінить.

— Це змінить усе. Бо ти не один.

— Але ж… що ти можеш зробити?

— Сісти поруч і мовчати. Або тримати тебе за руку. Або плакати разом із тобою.

— І це допоможе?

— Хіба не легше, коли хтось розділяє з тобою тягар?

— …Легше.

— Бачиш? Любов — це бути поруч, навіть коли не можеш змінити ситуацію.

— Але ж ти не можеш усе життя йти поруч зі мною.

— Я — ні. Але Бог може.

— …Бог?

— Так. Він завжди поруч. Навіть коли тобі здається, що ти сам у темряві.

— Але я не відчуваю Його.

— Бо біль закриває серце. Але знаєш, що залишається, навіть коли ми нічого не відчуваємо?

— Що?

— Віра. Вона тримає нас, коли ми не можемо йти.

— А якщо я не можу вірити?

— Тоді я віритиму за тебе. Я молитимусь, коли тобі важко. Я нагадуватиму тобі, що світло є, навіть коли ти його не бачиш.

— Чому? Чому тобі не байдуже?

— Бо ми всі — ангели тільки з одним крилом. І ми можемо літати лише разом.

Vyacheslav Okun SJ