Назустріч Різдву Христовому. День 27. 24 грудня. Убогі ясла як знак надії для убогих

Дитя сповите, що лежить у яслах, є знаком приходу Спасителя на світ. Українська колядка звертає наш погляд на ці ясла як на знак приходу Бога до людини:

В яслах лежить, хто ж поспішить

Співати Маленькому:

Ісус-Христу, Богу істу

Новонародженому?

Ким же є цей «Бог істий» – істинний Бог, що обирає ясла як знак свого приходу? Що прагне нам сказати цим незвичайним знаком?

Передусім ясла – це місце, куди господар складає корм для домашніх тварин. І ось тепер у ясла покладено Божого Сина, який скаже про себе і про свою місію в цьому світі: «Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу» (Йо. 6, 51); «Я – хліб життя. Хто приходить до мене – не голодуватиме; хто в мене вірує – не матиме спраги ніколи» (Йо. 6, 35). Бог дає себе нам як Хліб і як Життя, як Хліб життя для нашого спасення і вічного блаженства.

Глибоку думку св. Августина про Дитя, покладене у яслах, наводить у своєму творі «Ісус з Назарету» Папа Венедикт XVI: «Ясла – це місце, де тварини знаходять свій корм. А тепер у яслах лежить Той, хто сам назвав себе істинним хлібом, що зійшов з Неба, – істинною поживою, якої потребує людина для свого буття. Це – пожива, яка дарує людям істинне, вічне життя. Отже, ясла вказують на трапезу Божу, до якої запрошена людина, щоб отримати Божий хліб».

Ясла є також вираженням і знаком крайнього убожества, в якому народився Божий Син. Він, через це своє убожество, народження у вертепі, стає солідарним з усіма убогими і знедоленими, які жили, живуть і житимуть на цьому світі. Наш Бог є Богом убогим і Богом убогих. Він народжується «не в царських палатах, а помежи бидляти, во пустині, у яскині, а треба всім знати», – як ми співаємо в іншій прадідівській коляді.

Своїм народженням у яслах Христос, за словами митрополита Іларіона Огієнка, «освятив убожество», але не в тому сенсі, що підніс його до рангу норми, а радше в тому, що показав відносну цінність багатства, яке «не приносить людям щастя на землі, не приносить і спасення на небі». Тимчасом як люди впродовж усієї своєї історії так часто були схильні поклонятися «золотому тельцеві» багатства, матеріальних розкошів й економічної заможности, Син Божий народжується в убогій родині, яка працею власних рук заробляла на свій щоденний прожиток, та усіма іншими обставинами свого Різдва показує, що «не в багатстві щастя, – воно частіш у звичайному достаткові, а то й у бідності. Мудрий Соломон правильно просив у Бога: “Не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба” (Прип. 30, 8 ), бо надмірне убозтво, як і багатство приносять людині неспокійне життя, цебто не дають щастя».

Молитва. О Боже Дитя, покладене в убогі ясла у вертепі! Ти – знак надії для стражденних; знак миру для жертв агресії і воєн; знак визволення для убогих і пригноблених; знак милосердя для зв’язаних кайданами гріхів; знак любови і розради для всіх самотніх і засмучених. На Тебе складаю всю мою надію! Від Тебе сподіваюся милости й милосердя, спасення і вічного життя. Будь моєю щоденною поживою, моєю розрадою, джерелом мого щастя тут, на землі, й у вічності! Амінь.

Друковане видання: Єпископ Богдан Дзюрах, Назустріч Різдву Христовому, вид. Свічадо, Львів 2022, стор. 106-109.

Ікона: Іван Дашко. Різдво. Фрагмент.

Владика Богдан ДЗЮРАХ