Не біймося піти на зустріч, щоб почути: «Його немає тут! Він Воскрес!»

Жінки... Маленькі а водночас величні... Часом всесильні у безпорадності... Крихкі, але витривалі!

Інколи наївні і попри те - успішні! І незамінні...⠀

Дуже часто нам бракує відваги жінок мироносиць (Мр. 15,43-16,8), які «мотивовані» любов’ю, пускаються в ДОРOГУ, не думаючи, як відкотити КАМІНЬ, що є перешкодою для здійснення діла милосердя.

⠀✔️РУХ

Жінки йдуть до гробу, добре усвідомлюючи факт смерті Ісуса. Йдуть до гробу, мотивовані бажанням зробити діло милосердя – намастити тіло померлого пахощами. Йдуть – «наштовхнуті» любов’ю до Того, хто любив їх. Мали поклонитися померлому, але зустрілися з життям.

Бо гріб не умертвляє Любов, вона є ВІЧНОЮ! Вона здатна відвалити камінь від гробу! І факт смерті перетворити в подію, що знаменує початок ЖИТТЯ вічного!

Але для зустрічі з Життям, для продовження життя, для того, щоб хоча бути свідомим такої можливості, важливо мати відвагу пуститися в дорогу… І спішити до гробу, де спочиває Любов!

⠀✔️️КАМІНЬ

На перешкоді зустрічі, з Любов’ю, з життям, з Богом, (навіть одне з одним) – є той камінь, яким закритий гріб. Камінь, яким запечатано ЛЮБОВ – стає причиною сумніву, страху, розчарування, «духовного паралічу»…

Ми в нашому житті, дуже часто, навіть, маючи добрі бажання, потребу робити добро і любити… блокуємося страхом. Бажання не переходять в дію… Від того паралічу слабне наш дух, ми забуваємо(ся) і воно краде у нас радість…

Камінь відкочений зсередини! Нам буде, кому помогти відкотити камінь! Наївність - зовсім не означає глупість! Маймо відвагу! Не біймося піти на зустріч, щоб почути: «Його немає тут! Він Воскрес!»

Бо якщо не прийдемо, то ні не побачимо, ні не почуємо...

Втратимо можливість!

⠀✔️СВІДЧЕННЯ

Маємо потребу тої зустрічі, яка відкотить камінь від гробу, зруйнує печаті, і відкриє нас до нового шляху, шляху надії! Шляху свідчення!

Відбувається зміна напрямку! Замість того щоб йти до гробу, жінки запрошені йти в Галилею! Іти до місця першої зустрічі з ЛЮБОВ’Ю! Туди, де все починалося!

Нам важливо повертатися до першрї зустрічі, якщо хочемо мати пам’ять живу і не втрачати «градусу» любові, та мати відвагу свідчити!

Мироносиці стали благовісницями, бо камінь не став на перешкоді!

Отець Роман ДЕМУШ