Неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення...

Жив-був юнак з поганим характером.

Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз, коли той втратить терпіння або посвариться з кимось.

Першого дня він забив тридцять сім цвяхів у ворота саду.
Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день.

Зрозумівши, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи.
Нарешті, наступив день, коли юнак не забив жодного цвяха у ворота саду.

Прийшов він до батька і сказав йому цю новину.

Тоді батько наказав юнаку виймати один цвях з воріт кожен раз, коли той не втратить терпіння.

Настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи. Батько підвів сина до садових воріт і промовив:

«Сину, ти чудово себе вів, але подивись, скільки дірок залишилось у воротах. Ніколи вони вже не будуть такими, як раніше».

Коли ти з кимось сваришся і говориш йому неприємні речі, то залишаєш йому рани, як у тих воротах.

Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишається рана.

І буде неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення.
Рана залишається.

Рана, нанесена словами, спричиняє таку ж біль, як і фізична.

Джерело