Уроки однієї гори від отця Ростислава Пендюка

Коли здається, що щось - неможливе, що це понад силу, прочитайте ці думки Голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отця Ростислава Пендюка.

1. Неможливе - можливе. Я справді не вірив, що зможу на неї зайти, в силу певних моїх обмежень. Тільки молився, і просив Бога, щоб Він дав мені сили. І Бог це зробив )). Часто вагаюсь, чи під силу мені те чи інше завдання, а на цій горі отримав дуже важливу підказку від Бога.
2. Мистецтво малих кроків. Коли знизу дивишся на вершину, то логічно здається, що це надто далеко. Але починаєш робити кроки, часто зупиняєшся, щоб перепочити, але знову робиш кроки і врешті опиняєшся там. Планувати і зважувати обставини необхідно, але так можна ніколи ніде не опинитись, бо логічно це видаватиметься нереальним. А коли починаєш йти - все відразу стає іншим.
3. Люди! Це особливий урок - не новий, але особливий. Важливо з ким ти йдеш. Люди, які треновані і могли опинитись на вершині дуже швидко, вперто йшли поруч із тими, кому було важче. Вони не оцінювали, навіть поради не дуже давали, просто підтримували і вірили.
4. І трохи про відпочинок. Наша група, перш ніж розпочати безпосереднє сходження, зробила собі перепочинок після довгого підйому з табору. Для мене це був дуже важливий момент, який дав сили. В житті є безліч важливих вершин, але щоб на них потрапити необхідно мати силу, яку дає перепочинок.

Знаю, що тут багато літер, але насамкінець хочу поділитись молитвою, яку пригадав нам Andrew Rozhdestvensky: "Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків. Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали. Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти важливе від другорядного. Я прошу про силу стриманості і помірності, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і далі, і хоч іноді знаходив би час для насолодження мистецтвом. Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу. Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо. Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом. Пішли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи. Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, то ж навчи мене терпінню. Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного Подарунка Долі. Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло. Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім "внизу". Убережи мене від страху пропустити щось у житті. Дай мені не те, чого я собі бажаю, а то, що мені дійсно необхідне. Навчи мене мистецтву маленьких кроків". Antoine de Saint-Exupéry Дякую усім, хто був поруч! #LvBS #лідерствовгорах facebook.com