«Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно...»

Часом люди просять, аби я написала в себе на сторінці, що щось робити не можна. Наприклад, ходити до ворожок, читати гороскопи, стежити за якимись неадекватними людьми, що обливають брудом Церкву.

Я собі думаю: якщо людина хоче їсти зіпсовану їжу чи копирсатися у смітті, - це її вибір. Чому я маю комусь щось забороняти? Переживати за якість життя тих, які самі тим не переймаються або їм таке життя зі смаком болота подобається?

1Кор 6:12: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.»

Апостол Павло всім все дозволив.

Тільки нагадує про наслідки: все, на що погоджуюся чи купуюсь, може мною керувати.

Люди мають критичне мислення. Чи мали би мати.

І в християнстві це має бути наче пароль для телефону: чи хочу я впускати у своє життя цю інформацію, цю людину, такий погляд чи спосіб життя?

Якщо так, то тисячі чужих "не можна" її не зупинять.

Якщо ні, то тисячі реклам, відео навіть з церковними людьми, які щось дивне говорять, ні навіть рекомендації найкращих друзів не змусять людину приймати у своє життя щось несумісне з її цінностями.

Хай живе здоровий глузд, критичне мислення і свідома віра.

А про них потрібно дбати щодня.

~

Фото @demianiv_photography

Джерело: Антонія Зоряна Шелепило