ВІРИШ В БОГА - ДЕЗІНФІКУЙ РУКИ !!! 😷☝️☝️

Християнська віра - не магія, а Бог у Євангелії - не ідол, не інструмент психологічної автокомпенсації, на якого легко списувати все неусвідомлене, неприйняте, нереалізоване, підсвідомо реалізовуючи через Його силу власні немочі.

Отець, якого проповідував Ісус із Назарету, - не ручний механізм, яким можна скористатися щоразу, коли мені бракує відваги взяти на себе відповідальність або коли просто ліньки. Бог Ісуса вимагає. Понад усе - справжності. Бо любов штучною не буває.

А коли любов справжня - смиренна: діє без насилля, свободи не нищить, вимагає від нас зійти з рівня наших фантазій до рівня вразливої людяності. Тільки справді людина може любити по-справжньому. А бути людиною означає бути вразливим - крихким, інколи слабким, обмеженим, інколи засмарканим, застудженим, зараженим. Бути людиною - це справді потребувати зцілення.

Пієтетні бравади - це про психологічні недостатності, що згодом насильно вимагають від людини компенсацій дзвонами, магічними формулами, жестами, кадильним димом і у кожній із них людина намагається приборкати Бога, приручити, механізувати Його, скористатися Ним. Фабрика ідолів! Бо де Бог - там життя, істина, милосердя, свобода. І все по-справжньому.

І ціле спасіння людства здійснюється в конкретності людської плоті («Caro cardo salutis est») - розбитої, зраненої, обмеженої - але не насиллям, а силою щирої любові, бо благодать не змушує, не нищить природи («Gratia non nuocet naturam»), а зціляє її до глибин. Без фокусів.

Зріла віра не потребує фокусів. Зріла віра прагне любити. І тому потребує свободи. В першу чергу - від власних ілюзій. Віра - відважне мистецтво смиренних.

Віриш в Бога - дезінфікуй руки!!!

Отець Андрій Зелінський ТІ, Київ, 18.03.2020