Читаємо Святе Письмо разом. Числа 21

21. Знищення Ханаану 1-3; мідяний змій 4-9; Зайордання 10-20; погром аморіїв 21-32; цар Ог башанський 33-35

1. Прочув Ханаан, цар арадський, який жив у Негеві, що Ізраїль іде Атарім-шляхом, то став з ним до бою й полонив декого з них.
2. Тоді Ізраїль обрікся Господеві, кажучи: “Якщо віддаси народ цей у мої руки, то я віддам міста їхні на цілковите знищення.”
3. Вчув Господь голос Ізраїля та й віддав ханаанян в його руки, і він знищив їх та їхні міста. І названо те місце Хорма.
4. І рушили вони від Гор-гори шляхом до Червоного моря, щоб оминути Едом-землю. Та люди в дорозі підупали на дусі,
5. і почали вони нарікати на Бога й на Мойсея: “Для чого вивели ви нас із Єгипту, - щоб повмирати в цій пустелі? Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам!”
6. Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу.
7. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: “Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк.” І Мойсей помолився за народ.
8. Господь же мовив до Мойсея: “Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий.”
9. І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли когонебудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий.
10. Вирушили сини Ізраїля далі в дорогу та й отаборилися в Овоті.
11. Рушили вони з Овоту й стали табором в Іє-га-Аварім, у пустелі, що перед Моавом на схід сонця.
12. Звідтіль же знялися й отаборилися над потоком Зеред.
13. Двигнувшися звідти, стали табором на другому боці Арнона, що в пустелі, яка виходить із краю аморіїв; бо Арнон то границя Моава, між моавитянами та аморіями.
14. Тим то й сказано у книзі воєн Господніх: Вагев біля Суфа й долина Арнона,
15. і схил долин, що простягається аж до Ар та спирається об границі Моава.
16. А звідти рушили до Бееру; це той колодязь, про котрий казав Господь Мойсеєві: “Збери народ, дам їм воду.”
17. Тоді то Ізраїль заспівав таку пісню: Угору вода з криниці, приспівуйте їй.
18. Криниця, що копали дуки, князі народу рили берлом та жезлами. - 3 пустині ж двигнулися до Маттани.
19. А з Маттани у Нахлієл, з Нахлієлу до Бамоту;
20. з Бамоту в долину, що на полях Моава до верху Пізга, який височіє над сухим степом.
21. І вислав Ізраїль посланців до Сихона, аморійського царя, щоб сказали вони:
22. “Дозволь мені перейти через твою землю; не будемо звертати ні на поля, ні на виноградники, не питимемо води з колодязів; головним шляхом ітимемо, аж поки не вийдемо поза твої границі.”
23. Та не дозволив Сихон Ізраїлеві перейти через свою землю; зібрав він увесь люд свій та й вийшов проти Ізраїля в пустелю, а прибувши до Ягци, заходився воюватися з Ізраїлем.
24. Та Ізраїль посік його мечем і посів його землю від Арнона до Яббока, аж до аммоніїв; Язер бо був границею аммоніїв.
25. І здобув Ізраїль усі міста оті й оселився в них: у Хешбоні та в усіх приналежних до нього місцевостях.
26. Бо Хешбон був містом Сихона, аморійського царя; і цей бився з попереднім моавським царем та й забрав у нього всю землю до Арнона.
27. Тим то й співають: Увійдіте до Хешбона, віщі! Хай буде відбудований, нехай постане знову місто Сихона;
28. бо вийшов вогонь із Хешбона, з міста Сихона пожежа, та й пожерла міста Моава, поглинула узвишшя над Арноном.
29. Горе тобі, Моаве! Пропав ти, народе Кемоша! Видав синів своїх він на поталу, дочок своїх у неволю Сихонові, цареві аморіїв.
30. Але на них ми ринулись, і загинув Хешбон, пропав Дівон, зруйнували ми все аж до Нофи, що близько лежить коло Медви.
31. - Отак осівсь Ізраїль у землі Аморійській.
32. Мойсей послав на розвідини до Язеру; і здобули вони приналежні до нього села та й вигнали аморіїв, що там були.
33. Потім завернули й пішли вгору шляхом до Башану. Та вийшов проти них Ог, цар башанський, сам він та ввесь люд його, воюватися з ними біля Едреї.
34. Сказав Господь Мойсеєві: “Не бійся його, бо я віддав у твої руки його й увесь народ його й увесь край його і зробиш із ним те, що зробив єси з Сихоном, царем аморійським, який жив у Хешбоні.”
35. І повбивали вони його та синів його й увесь народ його, тож не лишився ні один із них живий; і здобули його країну.

---

"І почали вони нарікати на Бога й на Мойсея"

От що-що, а нарікати ми вміємо усі. Поза невдоволенням і наріканнями часто губимо все найважливіше і найцінніше - розуміння того, що насправді маємо багато причин для вдячності. У цьому розділі ми можемо побачити реакцію Бога на невдячність і нарікання. Він - гнівається і посилає кару, щоб напоумити. Ми бачимо в своєму житті ситуації, які додають складнощів, втрати, які спантеличують. Та чи завжди виносимо з цього урок дя себе?