Читаємо Святе Письмо разом. І Хроніка 20-21

20. Здобуття Рабби 1-3; поодинокі звитязькі вчинки 4-8

1. На другий рік, під той час, коли царі звичайно виступають у похід, вивів Йоав ціле військо й, спустошивши Аммон-край, прийшов і обліг Раббу. А Давид зостався в Єрусалимі; Йоав же, завоювавши Раббу, зруйнував її
2. Тоді Давид узяв корону, що була на голові в Мілкома, - а важила вона один талант золота, і на ній було дороге каміння, - і поклали її Давидові на голову; здобичі теж вельми багато виніс він із міста.
3. А людей, що були в ньому, вивів і приставив до роботи пилою, залізними рискалями й сокирами. Те саме зробив Давид і з усіма аммонськими містами. І повернувся Давид і все військо в Єрусалим.
4. Потім почалась війна з філістимлянами в Гезері. Тоді Сібхай з Хушу побив Сіппая, одного з нащадків рефаїв і вони упокорились.
5. І знову була війна з філістимлянами, й Елханан, син Яіра, побив Лахмія, брата Голіата, з Гату, що в нього ратище списа було, як навій ткацький.
6. Потім була ще битва в Гаті. Там був один високий на зріст чоловік, що в нього було по шість пальців, усіх 24. І він так само був з потомків рефаїв.
7. Він брав на кпини Ізраїля, але Йонатан, син Шіми, Давидового брата, розбив його.
8. Це були ті, що походили від Рафи в Гаті; вони згинули від руки Давида та від руки слуг його.

21. Перепис народу за Давида 1-6; пошесть 7-17; спорудження жертовника 18-30

1. Сатана піднявся на Ізраїля й спонукав Давида зробити перепис ізраїльтян.
2. Давид сказав Йоавові та старшинам над народом: “Ідіть, перелічіть ізраїльтян від Версавії до Дану, і подайте мені, щоб я знав їх число.”
3. Та Йоав відповів: “Нехай Господь помножить свій народ у сто разів більше, ніж його є. Чи не всі ж вони, мій пане, царю, слуги мого пана? Навіщо ж вимагає цього мій пан? Навіщо цей гріх має впасти на Ізраїля?”
4. Та царське слово взяло гору над Йоавом, і Йоав вийшов, обійшов усього Ізраїля й повернувся в Єрусалим.
5. І як Йоав подав число переписаного народу, виявилося, що всіх ізраїльтян було 1 100 000 чоловік, здатних орудувати мечем, а юдеїв 470 000 чоловік, спроможних до меча.
6. Левітів же та веніяминян він не полічив між ними, бо царський наказ був Йоавові осоружний.
7. Не довподоби був Богові цей учинок, і він покарав Ізраїля.
8. Тому Давид сказав до Бога: “Тяжко я згрішив, зробивши це! Та тепер прости, благаю, провину твоєму слузі, бо я вчинив річ нерозумну.”
9. А Господь так сказав до Гада, Давидового видющого:
10. “Іди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речі ставлю перед тобою; вибирай собі одну з них, і я пошлю її на тебе.”
11. Прийшов Гад до Давида й сказав йому: “Так говорить Господь: - Вибирай собі:
12. або три роки голоду, або три місяці вганятимуть за собою твої противники, і меч твоїх ворогів досягатиме тебе; або ж три дні Господній меч і пошесть будуть у краю, і ангел Господній пустошитиме по всьому краю Ізраїля. Тож розваж, що мені відповісти тому, хто послав мене.”
13. Тоді Давид промовив до Гада: “Дуже мені скрутно, але ліпше мені впасти в руки Господні, велике бо над міру його милосердя, аніж потрапити в людські руки.”
14. І зіслав Господь пошесть на Ізраїля, і вмерло ізраїльтян 7 000 чоловік.
15. І послав Бог ангела в Єрусалим, щоб вигубити його. Та як він почав уже вигублювати, подивився Господь, зглянувся на лихо і сказав ангелові смерти: “Досить уже! Опусти твою руку!” Ангел же Господній стояв саме над током Орнана євусія.
16. Давид підвів очі й побачив ангела Господнього, що стояв між землею та небом з голим мечем у руці, спрямованим проти Єрусалиму; і впав Давид і старшини, вкриті веретищами, обличчям до землі.
17. І промовив Давид до Бога: “Чи то ж не я повелів перелічити народ? Я, я согрішив; я, пастух, я вчинив зло! Але оці овечки що зробили? Господи, Боже мій! Нехай твоя рука спаде на мене й на дім мого батька, а не на народ твій йому на погибель.”
18. Тоді ангел Господній повелів Гадові, щоб він сказав Давидові прийти та поставити жертовник Господеві на току Орнана євусія.
19. І пішов Давид, за словом, яке Гад сказав був іменем Господнім.
20. Орнан же, що саме тоді молотив пшеницю, повернувся й побачив ангела; з ним були чотири його сини, що поховались.
21. Давид підійшов до Орнана. Орнан же глянув і, побачивши Давида, вийшов з току й вклонився Давидові обличчям до землі.
22. Давид сказав Орнанові: “Дай мені те місце, що на ньому тік; я збудую на ньому жертовник Господеві; яка ціна йому, за таку віддай його мені, щоб припинилася пошесть у народі.”
23. А Орнан Давидові: “Бери лишень собі! Нехай мій пан і цар робить, що йому довподоби! От я даю і вола на всепалення, й молотильне знадіб'я на дрова, й пшеницю на офіру; все це дармо даю.”
24. Але цар Давид сказав Орнанові: “Ні, я хочу купити за повну ціну, бо не буду я приносити Господеві того, що тобі належить, і не буду приносити всепалення з дарованого.”
25. І Давид дав Орнанові за те місце золота вагою 600 шеклів.
26. Поставив Давид там жертовник Господеві й приніс усепалення та мирні жертви; і візвав до Господа, і він вислухав його й послав вогонь з неба на жертовник усепалення.
27. Господь повелів ангелові, і цей вклав свій меч назад у піхву.
28. У той час, як побачив Давид, що Господь вислухав його на току Орнана євусія, приніс там жертви.
29. Намет же Господній, що спорудив був Мойсей у пустині, і жертовник усепалення були в той час на узвишші в Гівеоні,
30. але Давид не мав відваги піти туди, щоб шукати ласки в Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.

І Хроніка 21, 8: "Тяжко я згрішив, зробивши це! Та тепер прости, благаю, провину твоєму слузі, бо я вчинив річ нерозумну"

Знайшов помилку? Допоможи виправити! Виділи фрагмент тексту та натисни Ctrl+Enter.