Читаємо Святе Письмо разом. Вихід 2

2. Народження та рятунок Мойсея 1-10; втеча в Мідіян 11-22; поклик 23-25

Один чоловік із дому Леві пішов і взяв собі за жінку дочку одного левія. Завагітніла жінка і вродила сина; бачивши ж, який він гарненький, таїлась із ним три місяці. А що не могла вже більше з ним таїтись, то взяла для нього кошичок з очерету, обмазала його маззю та смолою, поклала в нього хлоп'ятко і сховала його в комишах узберіг річки. Сестра ж його засіла здалека, бажала бо знати, що з ним станеться. Аж ось зійшла фараонова дочка скупатися в річці, слугині ж її ходили собі край берега річки; вгледіла вона кошичок в комишах і послала рабиню, щоб узяла його. Відчинила вона його, побачила дитинку, а ось воно хлоп'ятко плаче. Змилосердилася вона над ним і каже: "Це єврейська дитинка." Каже тоді його сестра дочці фараоновій: "Хочеш, побіжу й покличу тобі мамку з єврейок, щоб вигодувала тобі дитятко?" І відповіла їй фараонова дочка: "Побіжи!" Побігла дівчина й покликала матір дитинки. І каже їй фараонова дочка: "Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату." Взяла жінка дитятко й вигодувала його. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. І надала йому ім'я Мойсей, кажучи, з води, мовляв, витягла я його. Раз якось, у той час як Мойсей був уже дорослий, вийшов він до братів своїх та й приглядався до їхніх тяжких робіт; і побачив як один єгиптянин б'є єврея, одноплемінника його. Озирнувся він туди й сюди і, бачивши, що нема нікого, убив єгиптянина та й сховав його в піску. Іншого дня вийшов він знову та побачив, як двоє євреїв б'ються; і каже до того, що скривдив: "Чого б'єш ближнього свого?" А той: "Хто тебе настановив князем і суддею над нами? Чи не задумав ти вбити й мене, як убив єгиптянина?" Злякався Мойсей та й каже собі: "Таки виявилося діло." Та й фараон дізнався про цей вчинок і намислював усе, як Мойсея вбити. От і втік Мойсей від фараона й зупинився аж у Мідіян-землі; і присів там коло однієї криниці. А в мідіянського священика було семеро дочок. Прийшли вони черпати воду, щоб наповнити пійла та напоїти батькових овець. Але надійшли чабани і відігнали їх; тоді Мойсей устав і допоміг їм, понапував їм овець. Коли ж вони прийшли до Реуела, свого батька, він і питає: "Чому так скоро повернулися сьогодні?" А вони: "Якийсь єгиптянин відборонив нас від чабанів та ще й начерпав нам води й понапував нам вівці." І каже він дочкам своїм: "А де ж він? Чому то ви лишили того чоловіка? Закличте його до їди." І погодився Мойсей зостатись у того чоловіка, а цей видав Ціпору, дочку свою, за Мойсея. І породила вона сина, і він дав йому ім'я Гершом, кажучи: "Захожий я в чужій землі." Та за той довгий час умер цар єгипетський. Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його.

"Чого б'єш ближнього свого?"

Зневага і нетерпіння поміж своїми - це те, що не дає можливості розвиватися. Часто люди з більшим пієтетом ставляться до когось стороннього, хто, насправді, нічим особливим не доклався до їхнього життя, не вболівав за них, не допоміг і не підтримав, а просто в певний момент з'явився в їхньому житті. Чомусь видається, що саме ці - сторонні люди, якісь особливі: мудріші, кращі, аніж ті, хто поруч завжди. Живучи разом, працюючи поруч день у день, ми перестаємо бачити цінність один одного. Навіть найкращі риси, найбільші переваги для нас маліють. Тоді починаємо оглядатися в сторони, вишукуючи когось дуже цінного, забуваючи, що ті, хто йдуть із нами по житті - насправді найбільша цінність.