Читаємо Святе Письмо разом. Вихід 32

32. ЗОЛОТИЙ ТЕЛЕЦЬ 1-6; ГНІВ ГОСПОДЕНЬ 7-14; МОЙСЕЙ РОЗБИВАЄ ТАБЛИЦІ ЗАВІТУ 15-24; КАРА ТА ПОМИЛУВАННЯ 25-35

1. Коли народ побачив, що Мойсей забарився, не сходив з гори, збився він юрбою коло Арона та й каже до нього: «Ану, зроби нам бога, щоб він ішов поперед нас! Бо отой Мойсей, той чоловік, що вивів нас з Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося.»
2. Сказав же Арон до них: «Повиймайте золоті ковтки, що в ухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене.»
3. І повиймали всі люди золоті ковтки, що були в них у вухах, і поприносили до Арона.
4. Позбирав він їх з їхніх рук, розтопив у формі та й виробив з них вилитого бичка. А вони загукали: «Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі!»
5. Арон, побачивши це, спорудив перед ним жертовник і проголосив: «Узавтра свято на честь Господа.»
6. Повставали вони рано-вранці й учинили всепалення й мирні жертви, а потім посідали люди їсти й пити, і знову встали забавлятися.
7. Господь сказав Мойсеєві: «Іди притьмом наділ, бо зіпсувався народ твій, що ти вивів з Єгипетської землі.
8. Занадто скоро звернули вони зо шляху, що я був вказав їм. Зробили собі литого тельця, поклонились перед ним, принесли йому жертву та й кажуть: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Єгипетської землі.»
9. І говорив далі Господь до Мойсея: «Дивлюсь я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий.
10. Тож тепер полиш мене; нехай запалає мій гнів на них та хай винищу їх. З тебе ж виведу народ великий.»
11. Та Мойсей благав Господа, Бога свого, кажучи: «Навіщо, Господи, палатиме гнів твій на народ твій, що ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою?
12. Навіщо мали б єгиптяни говорити: На лихо вивів він їх, щоб повбивати їх у горах та вигубити їх з лиця землі? Відверни ярість обурення твого та зміни гнів на милість супроти твого народу.
13. Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся собою цими словами: Розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і всю ту землю, що обіцяв, дам нащадкам вашим у віковічну посілість.»
14. І відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на свій народ.
15. І повернувшися, став Мойсей сходити з гори з двома таблицями свідоцтва в руці, таблицями, записаними обабіч, були бо списані з одного й з другого боку.
16. Таблиці ж були ділом Божим, і письмо - Божим письмом, виритим на таблицях.
17. Почув Ісус голос людей, що гаморили, та й каже до Мойсея: «Воєнний сполох у таборі!»
18. Мойсей же відповів: «Не перемоги гомін, та й не поразки плач: голос пісень я чую.»
19. І як наблизився до табору, побачив бичка й танки, тож запалав гнівом Мойсей та й кинув таблиці з рук і розбив їх під горою.
20. Схопив він бичка, що вони були зробили, та й спалив його на вогні і розтовк його на порох, висипав у воду та й дав її пити синам Ізраїля.
21. Спитав Мойсей Арона: «Що тобі заподіяли ці люди, що ти навів на них такий великий гріх?»
22. Відповів Арон: «Нехай не палає гнівом мій пан; ти сам знаєш цих людей, як їх тягне до зла.
23. Сказали вони мені: Зроби нам бога, щоб ішов поперед нас; бо отой чоловік, Мойсей, що вивів нас із Єгипетської землі, - не знаємо, що з ним сталося.
24. Я відповів їм: У кого є золото, нехай здійме з себе. І вони пооддавали мені, а я вкинув його в огонь і вийшов цей бичок.»
25. Побачив Мойсей, що народ розгнузданий, а розгнуздав його Арон на сором перед його противниками,
26. і став Мойсей на воротях до табору та й каже: «Хто за Господа, до мене!» І зібрались коло нього всі сини Леві.
27. І сказав їм: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Підпережіть кожен меча свого при боці, перейдіть табором сюди й назад, від воріт до воріт, вбиваючи кожен своїх рідних братів, приятелів ваших і сусідів.»
28. Вчинили сини Леві по слову Мойсея; і полягло того дня з народу до трьох тисяч люду.
29. І сказав Мойсей: «Посвятіть себе сьогодні Господеві, кожен проти свого сина й проти свого брата, щоб на вас сьогодні зійшло благословення.»
30. Другого ж дня сказав Мойсей до народу: «Великого гріха допустились ви! Та я вийду оце до Господа; може спокутую ваш гріх.»
31. Повернувсь Мойсей до Господа та й каже: «Ой, величезним гріхом провинились ці люди; зробили собі бога із золота.
32. Ой, коли б ти простив їхній гріх! А ні, то викресли мене з твоєї книги, що ти написав.»
33. Сказав Господь Мойсеєві: «Хто згрішив проти мене, того викреслю з моєї книги.
34. Нині ж іди, веди людей туди, куди я заповідав тобі. Ось ангел мій ітиме поперед тебе, а як навідаюсь до них, я покараю їх за їхній гріх.»
35. І покарав Господь народ за те, що поклонявся бичкові, якого зробив Арон.

---

Бог довіряє обраному народові величезну місію, дарує свою любов, опіку, провід...  Але в один момент їзраїльтяни вирішили взятись за старе - зробити собі божка і йому поклонятись. Ми мало чим відрізняємось. Хоча Бог так само довіряє нам неймовірну місію - свідчити Христа, бути сіллю землі. Однак людські пристрасті іноді стають нашими божками - багатство, розпуста. Бо це приносить задоволення тут і зараз. Та шлях до неба - вузький...