Виявляється, в голові – стільки непродуманих думок, невирішених проблем! Буває ж таке – я ще з весни почала мріяти про монастир. Уявляла собі: живу така тижнів два у самотній келії. Всюди тиша й спокій. Вранці сходила з монахами на Утреню, ввечері – на Вечірню, раз на день поговорила...