Їхав я якось в маршрутці. На сидінні поруч грався хлопчик років шести. Його мама байдуже дивилася у вікно, не реагувала. А він смикав і смикав її за рукав. За вікном пропливали дерева, було сіро. Дитина щось вимагала, або щось стверджувала. І тут раптом мама як розвернеть...

Десь поміж відчуттям ранкової нудоти, гір посуду і звуків істерики вираз «побути в тиші» став мене дратувати. Тиша для мене - це час "для себе", час, коли я, усамітнившись, годую свою душу. Але, як всім відомо, материнство найсильніше відображається на двох важливих речах: особис...