— Я більше не можу. Ти тільки подивись, що навколо. Суцільна ніч. Ми втратили майже все. Люди втомилися, у багатьох більше немає віри, що світло ще колись повернеться.— Ніч – це не кінець.— Але де надія? Де Бог? Чому Його не чути? Де всі ці золоті храми, дзвіночки, кадило, довгі моли...

— Ой, якби люди просто мене толерували… не дорікали, не нагадували про мої помилки… — Тобі справді цього хочеться? — Ну… так. Було б легше. — Але тоді й радості не було б. — Чому? — Бо толерування – це байдужість. А прощення – це любов. Толерування каже: "Мені байд...