– Я думав, справжнє життя вже минуло. Що немає вже лісів, ні тиші, ні сердець. – А ти чуєш, як шелестить листя? Це не минуле. Це зараз. – І як добре просто бути тут. Ягоди, світло, небо… Я думав, що втратив здатність радіти. – Радість — не втратиш, якщо серце ще здатне дивув...

— Ти коли-небудь думав про кінець світу?— Звісно. Всі про це думають. Хоча в дитинстві я уявляв собі кінець світу як щось гучне й страшне: блискавки, землетруси, вогонь із неба…— А зараз?— Зараз думаю, що, може, все буде інакше. Без тріумфальних труб і вселенської паніки. Просто одно...